Кавомани

Тиша ранку у великому місті одразу припиняється, як тільки на годиннику з”являться цифри 7:00. Всі поспішають на роботу, заробляти гроші, щоб потім витратити, піддавшись маркетинговим переконанням, купуючи потрібні чи непотрібні речі, підтримуючи фінансову піраміду економіки. Щоб бути продуктивнішим, кожен намагається до роботи встигнути випити чашечку смачної кави, комусь пощастило мати кавову машину вдома, а більшість стоїть в черзі в улюбленій кав”ярні. І тут вже виникає питання кому більше пощастило, тому, хто робить сам собі каву вранці, чи той, кому готують і з любов”ю подають ароматний ранковий напій.

 Кав”ярень багато по місту, тому поспішаючи на роботу обов”язково на шляху зустрінеться одна із них. Кожен обирає собі заклад за своїми вподобаннями, зручним розташуванням, ціною, смаком кави. Інколи обирають кав”ярню за приємне обслуговування, а можливо тому, що там дуже гарна і приємна бариста.  

Саме по такій причині Андрій кожного ранку заходив саме до цієї кав”ярні. Він міг обрати будь який інший заклад на шляху до роботи, чи навіть безкоштовно випити каву на роботі. Але ні, день не міг розпочатися без Ліни. Дівчина завжди була привітна і люб”язна до кожного гостя, який заходив до неї по каву. Її приємна, не фальшива усмішка, одразу передавалася всім, не залежно від того, з яким настроєм людина заходила. Навіть найсуворіші чоловіки, які поспішали на ділову зустріч, хоч трішечки, але посміхалися у відповідь цій безтурботній, приємній дівчині, яка кожному на прощання тихенько промовляла: “Вдалого дня”. І тоді день був обов”зково вдалим.

За вікном ще лежить сірий туман, але всередині кав’ярні пахне свіжозмеленою арабікою. Ліна, господиня цього маленького затишного місця, розпочинає день, як завжди — з усмішки. Вона відкриває двері, ставить табличку «Відчинено» і вдихає знайомий аромат, який для неї давно став синонімом спокою.  Самотні столики які рівненько виставлені вздовж панорамних вікон кав”ярні, ще довго будуть пустувати, аж поки люди не почнуть повертатися із роботи і матимуть більше часу, щоб посидіти, поспілкуватися із друзями, колегами за чашечкою ароматної кави.  

 А зараз черги біля кавоварки, де бариста вправно мелить зерна, заварює каву і подає готовий напій кожному гостю з індивідуальною подачею.  

  Люди поспішають на роботу після вихідних, хтось перевіряє телефон, хтось нервово підбиває підсумки тижня. Але тільки-но вони наближаються до стійки — обличчя м’якшають. 

Бо за нею стоїть Ліна. Ніби чарівниця, яка із похмурих, інколи злих людей, Робить позитивних і хоч трішечки але щасливих людей.