Роздiл 9

Я вже й забула, навіщо взагалі прийшла до туалету. Важливіше зараз Барбі врятувати, знайти та кинути їй рятувальний круг або чим ще виловлюють потопельників з унітазу.

Як раптом дверцята різко відкриваються і визирає звідти почервоніла злісна красунька Вовка. Не потонула, отже. Врятувалася. Побачивши її перекошену фізіономію, мені стає радісно. Ух, як відразу полегшало.

- Ти? Знову на мене нападаєш?! - і це вона мені, замість стрибати від щастя, що далеко не попливла.

- І в думках не було. Я тебе навіть пальцем не чіпала, - так і є, не чіпала я цю дурепу, соломою набиту замість мізків.

- Тоді чому мій телефон потонув? - вона верещить як навіжена. - Адже ти спеціально мої двері штовхнула, стояла і вичікувала, коли я розслаблюся. Знаю, ти мені мстишся через Іллю, що тобі не дістався. Досить з тебе його друга, відчепися від нас.

- Гей-гей, тихіше. Ти не в курнику знаходишся, - намагаюся зупинити істеричку, але вона ще більше заводиться.

- Пірнай за моїм телефоном. Він через тебе туди впав. Це ти мене злякала! Отже, ти діставай!

- Не вийде, - руками розводжу. - Акваланг вдома забула, а без нього я не працюю. І взагалі, у мене вихідний.

- Досить вигадувати. Лізь, інакше пошкодуєш, - Барбі з шипінням переходить вже до погроз. 

- О, ні-ні. Сама діставай свою річ. Твій телефон тільки на тебе чекає з унітазу. Чуєш? Кличе тебе: "Олю, я тут!»

- Ну, ти сама напросилася, - красунька виставляє руки вперед і на мене насувається. - Зараз дізнаєшся, які у мене гострі нігті!

Щодо її нігтів я не сильно хвилююся, з моїм везінням - дуну на неї і звалиться. А ось її вологі руки мене напружили, мабуть, пірнала ними на допомогу за своїм телефоном. Зараз до мене доторкнеться, фу-фу, і потім закричить, що я її б'ю.

- Давай на інший раз відкладемо рятувальне шоу? - відступаю від неї, і... як побіжу на вихід, подалі від скаженої білявки.

Барбі женеться за мною.

- Стій! Поверни мені телефон!

- Про це проси не мене, а в туалеті кабінку.

- Я все розповім Іллі і твоєму хлопцеві! Ти чуєш, все розповім!

- Не забудь про те, як ти з подружками змагаєшся, хто підчепить хлопця побагатше. Мабуть, вони це оцінять.

- То ти ще підслуховувала нас? Чула, про що розмовляємо?

Ото дурна. Ну хоч би подумала, як я могла чути розмову обох? Лише зі слів Барбі зробила висновок, і вона сама ж підтвердила, що все так і є. Можу собі уявити, які у неї подружки. Швидше за все, такі ж красуні, яким пасує тільки мовчати, бо потім не заткнеш.

Забігаю за кут і потрапляю у відчинені двері. Чую, як Барбі з лайками проноситься повз:

- Варю? Ти де? Поверни телефон!

Еге, так я тобі і сказала.

Відходжу задом всередину приміщення, з приємними ароматами випічки, ванілі і шоколаду. Повертаюся, біля столів возяться кухарі, напевно, кондитери. Вони прикрашають тістечка і заливають у форми десерти.

Зараз би зачаїтися тут ненадовго. Перед Мирославом незручно. Вся романтика псується. Але краще нехай без мене пройде виступ скаженої Олі. Повернуся до залу, коли пристрасті трохи вляжуться. Вовк, скоріш за все, буде рвати й метати. Звісно ж, образили його красуньку. Терпіти його не можу!

- Не зрозуміла? А що в кондитерському відділі роблять сторонні? - у приміщення заходить невисока вродлива жінка з темним волоссям і стильною стрижкою. Вона без халата і чепчика, як на співробітниках, але, мабуть, теж з персоналу в цьому ресторані. На мене дивиться суворо. - Вам тут перебувати не можна, для відвідувачів є окрема зона.

- Вибачте, я випадково…

Підходжу до дверей, а з іншого боку лунає:

- Де ти, стерво? Мій телефон треба рятувати! Я знайду тебе, знайду! Ар-р-р!

Та ні, рано мені ще виходити. У Барбі тривають пошуки.

- Щось ще? - запитує жінка з натяком, чому я все ще тут.

Ото вже потрапила. Як не хочеться залишати це укриття зі смачними ароматами.

- Можна я ще тут трошки побуду? - повертаюся до неї, складаючи разом руки у благальному жесті.

- І яка причина для цього? - жінка здивовано округлює очі, такі виразні, карі, на чиїсь схожі. Кондитери покидали роботу і з цікавістю теж на нас поглядають.

На вигадки часу немає, і я від розгубленості видаю все, як є, мало замислюючись над словами:

- Мені треба сховатися від божевільної дівчини Вовка. Вони приїхали сюди на вечерю, але я ж знаю, що то підлаштовано. Ілля злиться, що я з ним цілуватися відмовилась, і хоче мені зіпсувати найкраще побачення. А його ревнива білявка шукає мене, вимагаючи свій телефон. Хоча сама ж його в унітаз впустила. Її б до лікаря відправити, серйозно кажу.

Кондитери пирснули зі сміху і приступили далі до роботи. Жінка уважніше придивилася до мене.

- Я, звичайно, не все зрозуміла. Але хотілося б уточнити. Той хлопець, з ким ти відмовилася цілуватися, не подобається тобі або просто з ним не хотілося?

- Як вам сказати, - важкувате питання, я ж пам'ятаю, як тремтіла від його дотиків. - Не хочу я з бабієм зв'язуватися. Він ще й нахабнючий такий. У нього дівчата змінюються часто, та взагалі, футболісти частіше за все несерйозні. Йому б тільки розважитися, а я так не можу. Ось Барбі йому більше підходить, їй все одно, аби мажорів чіпляти. Але зараз вони знову на мене нападуть і звинуватять, що я спеціально позбавила її телефону. Ех-х... - тяжко зітхаю, прощаючись зі своїм романтичним побаченням.

- Ну-ну, не впадай передчасно у відчай, - несподівано і приємно, що жінка вирішила мене заспокоїти. - У мене є ідея, що ти повернеш Барбі натомість. Хочеш спробувати?

- На новий телефон у мене грошей не вистачить, - уточнюю я.

- Не хвилюйся, наша заміна вийде оригінальною і безкоштовною.

Ще нічого не зрозуміла, але на все погодилася. Підкинути що-небудь таке цікавеньке для Вовка і його подружки? Хм-м... ідеальна нагорода для мене. Так-так, звичайно, я зроблю це з кращих спонукань. Ой, та кого я обманюю? Хе-хе.