Розділ 3

Батьків попередила, що їду до подруги, будемо фільми дивитися і піцу замовимо. Тільки моя кішка знає правду. Мама б задала сто питань, а що за клуб і наскільки хлопець серйозний - у мене немає чесних відповідей з цього приводу. Я Мирослава побачу вдруге, а опис, який він чудовий принц, ще більше батьків насторожить. Тому послалася на останній тиждень відпочинку перед початком навчального року і знову вирушила на пошуки пригод. 

Вчора збори відбулися у мене. Сьогодні підготовка проходить у Ліки. Приїжджаю до квартири, де вони з Артемом живуть. Одягаємося, і я вже сміливіше готуюся. Трохи яскравіше наношу макіяж, обтягуючі джинси, біла блуза вільного крою. Спеціально вибирала білий колір. Хочеться Мирославу сподобатися і щоб не соромився мене. Перед виходом п'ємо чай, базікаємо, сміємося. Артем нас квапить і незабаром везе в нічний клуб.

У дорозі хвилювання підступає до мене з кожною хвилиною все більше. Передчуття найрізноманітніші. Але я сподіваюся, що все обійдеться і вечірка пройде без неприємних сюрпризів. Зустрінуся з Мирославом. Зі мною буде поблизу подруга. Можливо, потанцюю. Чи буде поцілунок... ось це вже не знаю. Напевно, мені треба краще пізнати Мирослава поза віртуальністю.

- Вітаю, вітаю, - зустрічає нас Мирослав, - Варю, ти чудово виглядаєш, - а це вже мені шепнув на вушко і за руку взяв, ніби показуючи, з ким він буде на вечорі.

Моя задоволена посмішка широко розповзається. Дуже приємно і в той же час хвилююче. Ми з Мирославом удвох в білому, я не помилилася, визначивши його улюблений колір. Думаю, що і він звернув на це увагу.

Озираюся навколо. Проходячи повз загального залу в клубі, ми потрапляємо в інше просторе приміщення. Тут все таке яскраве, в арт-стилі, рясніє перед очима від фарб на стінах. І навіть стільці і диванчики всі різних відтінків, жодного схожого не знайшла. Збоку розташована невелика сцена, звідти вже доноситься музика. Офіціанти поставили разом столи і розкладають закуски, напої.

Незважаючи, що для нас окремий зал в клубі, я все одно багатьох не знаю. Але є і знайомі обличчя, переважно з футбольної команди.

- Майже всі зібралися. Отже, давайте починати, - Мирослав кличе всіх до столу, встигаючи з кожним перекинутися по декілька слів, заодно і мене представляє.

Зовсім на трохи з'являється час пошептатися з подругою. Мирослав за столом розговорився з Артемом, а ми з Лікою сповільнили крок і до них неквапливо йдемо.

- Ну як він тобі? Скажи, ідеальний? - я перша пристаю, дуже кортить обговорити і дізнатися враження.

- Та-ак... він одразу справив враження. Варю, я така рада за тебе! Не дарма ми чекали твого загадкового містера. Знаєш, кого мені нагадав Мирослав?

- Кого?

- На Кена схожий, коли посміхається.

Придивляюся до Мирослава. Гм... щось наче є. Але тоді не все сходиться.

- Ліко, але я ж не Барбі. У такому випадку, цікавість Мирослава на мені ненадовго затримається.

- Ось ще. Знову вигадуєш. Тільки дурні знаходять собі пустоголових Барбі. А Мирослав у тобі побачив глибину. Читав твої повідомлення і захоплювався. І зараз він з тобою, а не з…

Ліка перервалася, округлила очі та чомусь закашлялася.

- Краще займемо місця, потім ще поговоримо, - подруга різко потягнула до столу.

Я не відразу зрозуміла, що Ліку так раптово здивувало. Моє місце опинилося біля Мирослава, і думки понеслися сподіватись і вірити, що я не стану випадковою короткою інтрижкою для найчарівнішого і уважного хлопця. Він уже й обійняв мене. Познайомив з друзями. Не соромиться зовсім. Отже, серйозно ставиться? Чи як це ще розуміти?

- Нарешті! От кого вже зачекалися. Ти на черепасі добирався, Вовче? - я спочатку чую Мішу, він з команди футболістів, а потім вже перед очима з'являється Ілля у всій красі.

- Я не один. Дівчину чекав. І можна подумати, без мене ви плакали, - віджартовується Ілля і займає місце за столом навпроти Мирослава.

Але спочатку допомагає своїй дівчині присісти. Важливо уточнити, не просто дівчині. Вона вилита Барбі, блондинка, у всьому рожевому з густим лісом вій. Ось тільки ж з Лікою обговорювали, що розумний хлопець буде шукати глибину. Але це не Ілля, бо він шукає інше, доступне і збочене. Мазнув по мені гордовитим поглядом, і повернувся з посмішкою до своєї красуні.

- Котику, подай мені ту штучку, будь ласка, - витягаючи в трубочку роздуті губи просить у Іллі його прегарна Барбі, ім'я її називали, але я не запам'ятала. Відклалася в голові тільки одна їй відповідна назва.

Через деякий час вона ще і ще просила «штучку». Цим вона називала все підряд від серветок до напоїв і будь-яких закусок.

Я за ними спеціально не стежу. Присягаюся, це відбувається ненавмисно. Зайняли місце навпроти і мій погляд на себе перетягують.

А хоча... якщо так подумати. Добре подумати. Ілля до мене чіплявся, зрозуміло ж, з метою розважитися. Лаявся, злився. Важливо, що смикав мене при кожній зустрічі. Особливо вчора, мало не з'їв очманілими від подиву очищами, помітивши біля друга. Сьогодні він з Барбі. Отже, їй вся увага.

Ось і нехай до неї пристає, нехай на неї дратується. Вона виглядає згодною на все. Прямо за столом до Вовка цілуватися полізла.

- Варю, все добре? - мене відволікає Мирослав від стеження за деякими нестриманими особистостями.

- Так, мені дуже подобається на твоїй вечірці, - кліпаю щасливими очима, сподіваюсь, що у мене виходить. - А скоро підемо танцювати?

Я дійсно вже дозріла на танці. Втекти з Мирославом від парочки, що навпроти, хочеться та найскоріше. Як станемо, як закрутимося, він і я… 

- Щось ми засиділися, справді, - з посмішкою реагує хлопець. - Саме час піти на танцмайданчик. Запрошую тебе, Варю, - і руку подає, щоб я вхопилася.

З легким хвилюванням вкладаю свою долоню у простягнуту руку Мирослава, і ми першою парочкою йдемо танцювати. Ще й повільний трек звучить з динаміків, вийшло без варіантів, ставати близько один до одного.