•Глава 2. Даня і хлопці •

Плейлист:
Zelenooka–#Mamo
Канги—Эйя
Pianoбой—Дощ

В цей теплий недільний літній вечір Соломія сиділа на підвіконні й читала книгу. І тут ні з того, ні з сього в її кімнату завалився Данило. Безпардонно вихвативши книгу з рук сестри він підбіг до її гардеробу й взявши широкі чорні джинси та бежеве худі кучерявий кинув одяг Мії:
—Давай швидко одягайся і йдемо до хлопців на шашлик.

—Що, вибач? Я? З вами? На шашлик?–не розуміючи що відбувається питала русоволоса.

—Так-так. Ти. З нами. На шашлик.–швидко проторохтів Даня.

З нерозумінням на лиці Соломія почала переодягатись. Одягнувшись брат з сестрою вийшли з будинку де сівши на свої велосипеди вони поїхали по вечірньому Львові до озера, що знаходиться недалеко від лісу.

Їдучи Соломія запитала:
—Дані, а...а батьки..?

—Батьки в курсі,–з половини слова зрозумів запитання кароокий.

Райчинець кивнула і ось під'їхавши до озера з радісними криками їх стали зустрічати друзі Данила:
—Ооо!
—Приїхали!
—Салют, Соля!
—Ну нарешті! 
—Ми тут зачекалися вас вже!–сказав один із хлопців і вітаючись потиснув руку Дані, а Соломію обійняв. За ним повторили й інші четверо і тільки один не обійняв Солю, а тільки кивнув в знак привітання. Мія відповіла таким самим кивком і сіла на колоду дерева, що слугувала за лавочку.

/P.S.—На тусі друзів окрім Солі, дівчат не було. І так було завжди на всіх прогулянках/

—То..може якось розділимо обов'язки?–запитав у всіх той самий хлопець, що звався Денисом.

Всі погодились і у висновку було розподілено обов'язки так:
~Даня відповідав за приготування м'яса на вогні.
~Рудоволосого було вибрано за діджея
~Ще троє хлопців нарізали овочі, картоплю, розливали напитки і тому подібне..
~А Мія і Денис так вийшло, що були без діла.
Соломія відійшла до озера і сівши на березі задумалась над чимось. Денис розстеливши декілька пледів на колодах навколо вогнища підійшов до дівчини й приземлився біля неї.
—Чому сумуємо?

—Табір..–багатозначно відповіла блакитноока.

—А-а..ти теж їдеш туди?–Мія з нерозумінням покосилась на хлопця,—просто Даніель(так називали Даню його друзі) не казав що ти їдеш разом із ним..

Соломія зітхнула і поводивши вказівним пальцем по мокрому піску понуро відповіла:—батьки всюди за Данею відправляють й мене..

—Тобто ти цим не задоволена? Не рада що їдеш в той табір?–здивовано запитав юнак.

—Ах, Ден...ти як і всі, не розумієш мене..

Денис піджав губи й продовжив: 
—Якби моя воля, то я з задоволенням поїхав би з вами,–зітхнув він,—але маємо те що маємо,–підбадьорливо усміхнувся Ден і накрив своєю долонею долоню подруги.
Так вони просиділи п'ятнадцять хвилин, але відчувши апетитний аромат м'яса вони пішли до всіх.

***

Коли все було з'їджено друзі посмажили маршмеллоу. Й поїдаючи солодощі підлітки згадували різні історії зі свого життя й дружно сміялись. А Денис, що взяв із собою гітару, взявся грати атмосферні мелодії.

—О, Соль, давай і ти щось зіграєш, заодно і заспівай,–запропонував старший брат дівчинки тоном "відмови не приймаються".

—А.. ну добре..е-е Ден, можна гітару?–ніяково запитала Соломія. Той кивнув і передав їй інструмент.

Всі завмерли в очікуванні пісні. Мія прийняла гітару та сівши зручніше почала грати мелодію. А згодом й співати. Так підлітки й провели ще одну годину з лишнім. О 23:45 по дітей приїхали їхні батьки. Тож прибравши за собою галявину друзі попрощались і роз'їхалися по домівках.

—Ну що, дітки, ви задоволені сьогоднішнім днем?–весело запитав тато брата й сестру. На що вони відповіли мирним сопінням на задньому сидінні. Оглянувшись назад й побачивши сплячих доньку в обіймах сина батько ніжно посміхнувся.

***

Приїхавши додому тато двох дітей обережно розбудив сина і взявши сплячу доньку на руки батько з сином зайшли в свій дім.

Вранці діти прокинулись в своїх кімнатах лежачи в затишних ліжках.

POV Соломія 
Я прокинулась в своєму ліжку і одразу згадала вчорашній вечір з друзями брата:

«поїздка на велосипедах до озера..»

«.. шашлик..смажене маршмеллоу..гітара..»

І тут Мія згадала про майбутню поїздку в табір та вчорашню розмову з Денисом..Що б це все мало означати? Що значить "якби його воля, то він поїхав би з ними"? Можливо у нього якісь проблеми? Чи щось сталося?  Та й взагалі, чому це я так багато думаю про нього..? Невже я відчуваю до нього щось більше аніж дружбу? Та ні-і..такого просто не може бути.. Але я все ж таки розумію, що якась то симпатія до нього у мене й є.. ну і взагалі, якщо добре подумати то він чимось схожий на мене.

З моїх роздумів про мою першу так звану симпатію мене вирвав аромат з кухні і я вставши з ліжка пішла вмиватися, потім і снідати.

Весь день Соломія немала часу думати про Дениса чи табір. Спочатку після сніданку дівчина відправилася з братом в супермаркет по продукти. Потім прибирання в кімнаті. А після обіду тато відвіз Солю на урок кінного спорту.
Повернулася Райчинець така виснажена, що повечерявши нашвидкоруч і сходивши в душ блакитноока лягла відпочити з книгою. Та не прочитавши навіть десяти сторінок тринадцятирічна дівчинка заснула.
 

——————————
 

Ось і друга глава цієї історії))
Чекаю на ваші відгуки та зірочки в кінці кожної глави.
До речі, мені робити ще такі невеличкі плейлисти до кожної глави?
Ваша автор 🤍