Дзвінок Кріссу був короткий. Він одразу погодився зустрітись з Кейт. Тому в місс Роджерс виникли ще більші підозри в його причетності до злочинів. Якщо людина в чомусь винна, хіба вона не буде десь переховуватись? А містер Гроссум йде на контакт. Ще, підсвідомо, Кейт думала про результат аналізу ДНК. Чи виявиться Нет батьком її небоги? В неї було багато запитань і жодної відповіді. Вона відчувала себе загубленою. Було таке враження, що Кейт бігла кудись довгий час, бігла від когось, бігла до чогось. Але в якийсь момент зупинилась і загубилась. Тому, що бігла вона по колу, і не мала змоги з нього вирватись. Хто ті люди, що її оточують? Друзі чи вороги?
План був чіткий, обговорений декілька разів. Місс Роджерс хвилювалась. «А якщо Крісс все зрозуміє або ще гірше – він не винен».
- Що я буду робити, якщо Крісс не винен?
Це питання Кейт задавала всім протягом дня. І ніхто їй нічого не відповів. Знову.
- Якщо містер Гроссум ні в чому не винен, піде собі займатись своїми справами й надалі.
- Що він про мене подумає?
- Вам це важливо? Кейт?
Містер Хьюз був здивований тим, що побачив в очах Кейт.
- Невже Вам справді важливо, що містер Гроссум про Вас думає?
- Він був одним з небагатьох, хто нормально, по-людськи ставився до мене, поки я була нареченою Нета. Крісс захищав мене від Нета, коли той бив мене. Коли я була Енні.
- Знаєте, Кейт, я не розумію Вас! Як Ви взагалі це все терпіли?!
- Що саме?
- Побиття. Як Ви жили з містером Вілсоном?
- Як сусіди.