- Я Вас правильно зрозуміла, містере Хьюзе? Ви вважаєте, що Кріс винен у всьому? Всьому, що сталось?
- Так.
- Тобто він той, хто скривдив Роуз, хто вбив Софі та викрав Алекс? Кріс – пішак?
- Так, я думаю, що саме так.
- Але нащо? Для чого це все йому? Та і хто він такий, щоб це все робити? Що-за месник невідомого призначення!
- Якщо бути чесним, якраз цього я не розумію.
- Може це не він? Я йому зараз зателефоную.
- Не треба цього робити без контролю поліції.
- Що Ви пропонуєте?
- Ми маємо діяти розумно. Я вже домовився, що проведуть ДНК-тест щодо кровної спорідненості містера Вілсона та Алекс. Щодо телефонного дзвінка містеру Гроссуму… Я думаю в поліцейському відділку Уеллінборо зможуть організувати прослуховування та відстеження місця перебування Вашого дорогого Крісса.
- Він не «мій». Це точно.
- Йому цього знати не обов’язково. Ви ж акторка, до того ж непогана. Я думаю, що Ви, Кейт, маєте зіграти на самозакоханості Крісса.
- Знаєте, в мене не співпадає те, що Ви говорите про Крісса, і те, що я знаю про нього, мої власні враження.
- Людям властиво помилятись.
- І навіть Вам?
- Звісно.
- Тоді, може, Крісс не той, кого ми шукаємо?
- Кейт, зараз майже восьма ранку. Час збиратись. Ми їдемо у відділок. Прихопіть щось з речей Алекси, де можна знайти слід ДНК: гребінець чи зубну щітку. Ми відправимо аналіз цих речей у Лондон, аби там вже провели порівняльний аналіз ДНК містера Вілсона та Вашої небоги. Батькам скажіть, щоб сьогодні з дому ні на крок. Вони мають бути тут. Можливо, їм хтось зателефонує з приводу викрадення. А, можливо, вони теж є мішенями. Це полювання, Кейт. І чомусь – я не знаю, чому – полюють на сім’ю Роджерс.
- Я так розумію, що починається фінальна стадія гри, коли пішак може перетворитись у ферзя.
- Кейт, Ви знаєте, кого я назвав в своїх записах ферзем у цій справі?
- Кого?
- Вас. Тому не віддавайте своє місце. Ви сильніше будь-якого пішака.