- Бачите?
- Що?
- Це мої записи по нашій справі. Я зробив навіть схематичний опис.
- Ви не спали сьогодні?
- Ні.
- Помітно.
- Щодо шах… Я сказав, що вони нам допоможуть знайти злочинця.
- Ми шукаємо пішака.
- Ми шукаємо викрадача Алекс та вбивцю Софі.
- Ви думаєте, це одна і та сама людина?
- Так, я в цьому впевнений.
- З відділку Вам не телефонували з приводу Алекс?
- Ще рано – то ж ні.
- Я думала, на ранок вже буде бодай щось відомо.
- Не хвилюйтесь. Я думаю, що той, хто її викрав, не зашкодить дитині. Якщо б це було викрадення з ціллю грошової наживи – ми б вже про це дізнались. Тому той, хто забрав дитину, зробив це з особистих причин.
- Думаєте, це якась персональна помста?
- Те, що в цьому є якась власна вигода, а не матеріальна, – це точно.
- А вбивство Софі – це теж прояв власної вигоди?
- Я впевнений, що Софі знала свого вбивцю. І навіть сама з ним чи нею зустрілась там, де потім знайшли її тіло. Я перепрошую за подробиці.
- Нічого, час вже звикнути. То ж давайте перейдимо до шахів. Вони зроблені з червоного дерева. Мій батько їх дуже цінує.
- Ми ж зможемо їх використати? Чи він буде проти?
- Звісно, не буде. Для батька це лише ще один привід для гордості, якщо хтось зацікавиться його надбанням.
- Тоді до справи.