Розділ 22 Троянди

- Привіт, Крісе.

- Привіт, Енні. Чи можливо краще тебе називати Кейт?

- В мене серйозна розмова до тебе. Тому мені все рівно, як ти до мене звертаєшся. Головне, щоб ти відповів на мої питання.

- Знаєш, Енні, я не звик розмовляти з тобою, використовуючи телефон. Я хочу тебе побачити. Давай зустрінемось.

- Ні.

- Чому?

- Я не в Лондоні.

- Я знаю.

- Звідки?

- Я дізнався багато про тебе цікавого – і здогадуюсь, де ти зараз можеш перебувати.

- Мене цікавлять відповіді на мої питання, а не зустріч з тобою.

- На твій розсуд. Але я буду говорити тільки наживо. Або зустріч, або ніякої розмови.

- Ультиматум?! Непогано. Тільки я на своїй території. Не боїшся?

- Ні, сонце, ніколи я не буду боятись свою Енні.

- Я в Уеллінборо. Сьогодні о шостій вечора. Геолокацію я скину в повідомленні. Без запізнення.

- Буду чекати.

Рівно о шостій вечора Кейт стояла біля центрального входу в один з парків. З цим парком в неї було пов’язано багато спогадів: і хороших, і поганих. В вечірній час тут гуляло багато людей, тому Кейт не хвилювалась, що Кріс зможе їй щось заподіяти.

- Привіт. Я перепрошую, не одразу зміг знайти місце для мотоциклу.

- Ти примчав на ньому з Лондону?

- Ні. Я в Уеллінборо вже декілька днів. Все чекав, коли випадково тебе тут зустріну.

- Крісе, мене не цікавить лірика. В мене є питання – від тебе я хочу почути відповіді.

- Ні, ти точно не Енні. Ти – Кейт.

- Що це означає?

- Енні – ніжна, беззахисна, сором’язлива, щира дівчинка, яка так цікаво розповідала мені про все на світі. А головне, не боялась мене. Кейт… Кейт – це боєць: прямолінійна, зібрана, «залізна леді».

- Натякаєш, що в мене шизофренія?

- Ні. Думаю, що ти гарна акторка. Але мені цікаво, яка ти насправді. Не розкажеш?

- Ні, не розкажу.

- Шкода. Ти, як троянда: гострі шипи, прекрасні пелюстки. Дивись, скільки тут твоїх подружок!

Вони проходили біля величезної клумби. Там була велика кількість різних квітів, але найбільше увагу привертали темно-червоні троянди, насиченого кольору бургунді.

- Троянди? Роуз казала шукати троянди…

Кейт згадала слова Роуз зі свого марення: «Шукай троянди».

- Що ти сказала? Не почув.

- Крісе, хтось з твоїх з Нетом друзів має щось спільне з трояндами?

- Що? Не зрозумів, що ти маєш на увазі.

- Ще раз питаю: хтось з твоїх з Нетом друзів пов’язаний з трояндами?

- Ти ж наче твереза…

- Слухай, я серйозно. Можливо, татуювання, рід діяльності, прізвище… Хоча б щось!

- Не гарчи. Я тебе почув.

Кріс стояв мовчки деякий час. Кейт вже почала хвилюватись.

- Ти знала, що в християнстві червона троянда символізує кров Ісуса та муки, що він пережив під час розп’яття?

- Ні. До чого це?

- Коли ми з Нетом перестали мати справу з наркотиками, ми зробили однакові татуювання, які зображали одну червону троянду.

- Ти сказав, що не був на тій вечірці, на якій Роуз…

- Ні, не був. Мелінда народжувала. Я мав бути поруч з нею.

- Отже, Нет.