- Що було на тому відео, Кейт?
- Слухайте, нехай вже зараз Ваші люди їдуть до квартири Софії і шукають Кроленя там. Не гайте час.
- Місс Роджерс, якщо на тому відео немає нічого змістовного – я притягну Вас до відповідальності по причині неправдивих свідчень і введення слідства в оману.
- Не хвилюйтесь, містере Хьюз, – це шкідливо для здоров’я.
Інспектор дістав свій телефон та, натиснувши декілька іконок, вже тримав слухавку біля вуха, чекаючи відповіді. Довго хтось не відповідав.
- Місс Пітерсон. Так, це я. Направте, будь ласка, за адресою, яку я Вам надішлю в повідомленні, пару поліціантів. Що вони там будуть робити?
Детектив подивився на Кейт – дівчина схвально кивнула.
- Вони мають знайти м’яку іграшку. Я серйозно. Знайти та розрізати.
Кейт похитала головою.
- Не розрізати – надрізати. Так. Там має бути щось в середині. Ні, точно сказати не можу. Звідки я знаю?
Місс Роджерс, тримаючи правою рукою кермо, вказівний палець приклала до своїх вуст, показуючи жест «тихо».
- Місс Пітерсон, я сьогодні отримав анонімний лист. Мені поклали його в поштову скриньку біля будинку. Ні, криміналістів не треба посилати. Я думаю, що людина, яка надсилає анонімний лист, не залишає після себе доказів. Ні, я не вдома. Де я?
Кейт приклала ліву долоню до щоки і похитала головою. Мабуть, ця пантоміма мала б означати, що хтось занедужав, виглядало так, ніби місс Роджерс жалкує про щось чи когось.
- Мері, моя сестра занедужала – треба було терміново поїхати до неї. Я не встиг нікого попередити. Ще цей лист. Тільки зараз про нього згадав. Ні, я сподіваюсь, що надовго не затримуюсь. Сподіваюсь. Так, передам. Дякую. Коли хлопці щось знайдуть – повідомте, будь ласка. Так, буду чекати.
Детектив поклав слухавку.
- Містере Хьюз, Ви не ту професію обрали. Драматургія – це Ваша стихія. Чесно.
- А Ваша, я так розумію, – пантоміма. Місс Роджерс, розказуйте, що на тому відео. Якщо це пранк…
- Ні, це не жарт. Це все дуже серйозно. Ви ж бачите, Софія вже мертва. Вгадайте, хто наступна жертва?
- Ви, чи не так?
- Хотілось би «чи не так», але так не буває. На відео компромат, як я вже сказала. Коли ми з Софією почали шукати кривдників Роуз, вона ще була жива. Але все затягнулось. І коли ми все ж таки їх знайшли, то наразили себе на небезпеку.
- Яким чином?
- Ми довго шукали. Від Роуз не можливо було почути ніякої конкретики. І це зрозуміло – в неї був шок. А потім психіатр, в якого вона лікувалась, заборонив намагатись в неї щось дізнатись, тому що її це ще більше травмувало. Треба було, щоб вона сама згадала.
- Вона все ж таки згадала?
- Ну, не зовсім. Вірніше… Ми якось з нею гуляли по Уеллінборо. Лікар дозволив прогулянки, особливо в паркових зонах. В Роуз в той момент вже певний час не було нападів істерики, спала більш-менш спокійно. Але того дня вона побачила його в парку – і в неї наче зірвало стоп-кран: Роуз почала кричати, плакати, її трусило. Я заледве змогла викликати швидку. В Роуз тоді вже був третій треместр, і така істерика могла призвести до викидня. В принципі, це і сталось…
- Ваша сестра померла по причині викидня? Я перепрошую, якщо я спитав щось зайве…
- Нічого. В неї по причині істерики почалась кровотеча… Дитину встигли врятувати, зробили кесаревий розтин, а Роуз… В неї не витримало серце.
- Дуже співчуваю. Але Ви так і не сказали, кого Роуз побачила в парку? О, я перепрошую. Це місс Пітерсон.
Інспектор відповів на дзвінок, весь час розповіді Кейт затиснувши телефон в руках.
- Так, місс Пітерсон, слухаю. Знайшли? І що там? Флешка… Її подивились? Відео… Що на ньому?! Ще раз повторіть, зв’язок поганий! Ви впевнені, що це він?
Кейт призупинила автомобіль, слухаючи уважно розмову містера Хьюза з колегою. Інспектор розвернувся до місс Роджерс і уважно дивився на її реакцію.
- Це точно? Пришліть мені покадрово це відео. Зараз. Дякую.
- Містере Хьюз, кого побачили на відео?
- Зараз Ви самі все побачите, Кейт. Я не думаю, що Ви мені повірите на слово.
Через декілька хвилин, які тривали вічність, містеру Хьюзу на телефон прийшло повідомлення. Там були зображення.
- Дивіться.
Кейт передивилась кадри по декілька разів, збільшуючи і зменшуючи.
- Він?