Розділ 13 Дорога до Уеллінборо (3)

Вони їхали по звилістій дорозі. Інспектор Хьюз все чекав, коли місс Роджерс розпочне говорити. На той момент вона вже мовчала хвилин двадцять.

- Містере Хьюз, чи є у Вас брати чи сестри?

- Ні, я був однією дитиною в сім’ї. Є лише кузени, але ми з ними не спілкуємось.

- Незважаючи на те, що Ви з ними не спілкуєтесь, що б Ви зробили з кривдниками Ваших кузенів, якщо б знайшли їх, наприклад?

- Дивлячись, яка ситуація. Треба знати конкретику.

- Насилля. Фізичне насилля.

- Як працівник правоохоронних органів – представив перед судом. Як людина – не знаю, я, на щастя, не був в такій ситуації.

- А я була. І я не є частиною правоохоронної системи. Тому мої методи вирішення цієї проблеми можуть здатись Вам радикальними. В принципі, я зараз ще вагаюсь, балансую, чи треба Вам це все розказувати. Чи можу я Вас про дещо попросити?

- Дивлячись про що?

- Щоб я Вам не сказала, яку б інформацію Ви б не дізнались від мене, – я не потраплю за ґрати.

- Не можу нічого обіцяти.

- Не можу, тоді, нічого розказати.

- Ви не в тому положенні, місс Роджерс.

- А яке моє положення, містере Хьюз? Ви не маєте, в чому мене звинуватити.

- Але Ви можете стати підозрюваною у вбивстві.

- У вбивстві кого? Своєї власної сестри? У вас підвищився рівень цукру після крамбла?! Не говоріть дурниць.

- Кейт, слідкуйте за словами, я при виконанні.

- Хоча б буде реальна причина притягнути мене до відповідальності. А то Ви щось казки вигадуєте.

Після цього вони замовкли. Кейт відчувала, що неправа і не гарно себе повела. Містер Хьюз, в свою чергу, думав теж, що неправильно повела себе місс Роджерс. Але його дуже цікавила інформація, яку, на його думку, знала тільки вона і могла розказати, відповідно. Тому інспектор вирішив піти на компроміс і заговорити першим.

- Місс Роджерс, я згоден, що з Вами нічого не станеться, незважаючи на те, яку інформацію я від Вас почую. Обіцяю таємно не робити запис і не висувати звинувачення, про що б Ви не розказали.

- В мене немає з собою Біблії, аби Ви могли дати присягу. Отже, доведеться повірити на слово.

- Ви знущаєтесь?

- Ні. Мені справді важливо, щоб я залишилась на свободі.

- Чому Вам це важливо?

- В мене є дитина.