На заправці була невеличка черга. Тому Кейт залишилась в автомобілі, аби під’їхати до колонки, містер Хьюз пішов в кафе, щоб замовити поїсти та знайти вільний столик.
- Вже встигли замовити?
- Так, але обирав на свій смак. Не сподобається – замовите щось інше, я заплачу.
- Не хвилюйтесь, я їм все. Ну, майже все. Окрім запеченої курки з апельсинами.
- Не їсте м’ясо?
- Не їм те, що люди готують не з щирим серцем.
- Дивна Ви. Весь час про це думаю.
- А Ви не думайте. Інколи це шкодить.
- Думати шкодить?
- Так. А ще допомагати, співчувати та намагатись змінити чиєсь життя на краще.
- Звідки в голові молодої дівчини такі думки.
- З власного досвіду. Життя, воно знаєте таке, – нікого не шкодує.
- Подробиці будуть?
- По дорозі. Ми ж домовились.
Їм принесли їжу. Інспектор замовив дві порції Пастушого пирога, а на десерт – крамбл з яблуками.
- Чи бажаєте ще щось?
- Ні, дякую. Кейт?
- Ні, все чудово. Дякую. Рахунок, будь ласка.
- Кейт, я заплачу.
Офіціант пішов, а містер Хьюз та місс Роджерс почали нарешті їсти. В кафе вони провели півгодини. А потім сіли в автомобіль і поїхали.
- Кейт, я досі чекаю Вашої довгої розповіді.
- Добре. Тільки… Знаєте, я, можливо, не найкраща людина, але те, що я Вам розкажу, змінить Вашу думку про мене. Якщо, звісно, вона у Вас з’явилась щодо мене.
- В цьому, знаєте, в мене якесь суперечливе ставлення. Все, що я почув під час допиту про Вас, суперечить тому, що я бачу зараз. Враховуючи те, що кожен, з тих, кого я допитував, розказав про Вас різні речі. Як таке можливо, я й сам не розумію, але це факт.
- Не розумієте… Отже, моя розповідь або дасть відповіді на Ваші питання, або спричинить їхнє збільшення. Готові ризикнути?
- Я сів до Вас в автомобіль майже добровільно, тому – так.