Розділ 9 Допит (3)

Мелінда вийшла розплаканою з допиту. Кріс обійняв її.

- Невже щось сталось таке, що треба лити сльози? Нарешті ця дивакувата Ен зникла. Набридла її бездоганність. Ідеальна свята Енні! Бісить…

- Місс Адамс, зараз Ви мені більш детально розкажете, що саме Вас бісило в поведінці місс Міллер.

- Я… Перепрошую.

Інспектор Хьюз допоміг Мелінді вийти з кабінету, тому що її стан бажав кращого. До того ж треба було запросити на допит наступною Енжелу Адамс. Ця дівчина викликала в детектива дивні емоції: ніби зовнішність в неї була приваблива, але внутрішній світ був зіпсований злобою та заздрістю, а ще – дурістю. Тому розмова з нею вимагала від інспектора бути дуже терплячим.

- Місс Адамс, займайте місце на стільці перед столом, а не позаду. Це моє місце.

Детектив вже сто разів подумав, що треба було проводити допит з Енжелою Адамс в останню чергу або доручити це комусь іншому. Невже він не міг делегувати розмову з нею іншим співробітникам відділення.

- Місс Адамс, …

- Енжела!

- Місс Адамс, розкажіть, будь ласка, де Ви були і що Ви робили в ніч з середи на четвер?

- В мене була зустріч.

- З ким?

- Про це я не можу сказати.

- Місс Адамс, якщо Ви не можете повідомити нам, де і з ким Ви були тієї ночі, – це означає, що у Вас відсутнє алібі на момент вбивства Софі Роджерс. Обирайте: або алібі, або персональні секрети.

- Це Нет Вілсон.

- Що Нет Вілсон?

- Я була з ним всю ніч.

- Містер Вілсон нам сказав, що він пиячив всю ніч, про Вас він жодного разу не згадав.

- Так, він випив… Ми з ним… Потім… Це все складно.

- Але не для Вас, місс Адамс.

Інспектор Хьюз намагався опанувати себе. Йому в жодному випадку не можна було виходити з себе і переходити межу об’єктивізму-суб’єктивізму.

- Місс Адамс, хто ще може підтвердити, що Ви всю ніч були з містером Вілсоном і перебували в готелі?

- Бармен, можливо… Ще той хлопчина з готелю, який допомагав мені довести Нета до номера. Більше ніхто.

- Розкажіть про свої відносини з містером Вілсоном?

- Відносин особливих немає – іноді ми проводимо разом час.

- І навіть в день весілля…

- Це не порушення закону. Чи можу я вже йти?

- Ще ні. Розкажіть про Ваше ставлення до місс Міллер.

- Ен? Нічого особливого. Звичайна дівчинка з передмістя. Просто їй пощастило заручитись з заможним чоловіком.

- Містер Вілсон заможний?

- Так. Я працюю його асистентом і інколи працюю з його документами. Серед них багато сплачених рахунків і квитанцій різних грошових операцій.

- Яка у Вас освіта?

- Закінчила коледж, спеціальність сестринська справа.

- Я думаю Ви говорити неправду. Ви точно непогано розбираєтесь в бухгалтерській справі.

- Не дуже добре, насправді.

- Вам вдало вдається грати роль несерйозної дівчини, в голові якої немає місця чомусь складнішому, аніж черговий бренд взуття чи інтернет-скандал.

- Ви спитали про моє ставлення до Ен. Відповідаю: я її не-на-ви-джу.

- Аж так. Чому?

- Тому що вона – така ж як і я. Але, скажімо, вдаліша версія.

- Поясніть.

- Ми всі прагнемо щастя, добробуту та стабільності. Важко цього досягти власним розумом та працею. Легше знайти чоловіка, який забезпечить все вищезгадане. Я спробувала піти складнішим шляхом, першим. Не вийшло. Коли в мене дещо стало виходити, керівник підрозділу банку, в якому я працювала, прямо сказав, що я не отримаю підвищення, як би я не старалась, якщо не буду з ним. Я відмовила – мене звільнили. Вирішила змінити професію – пішла на курси сестринської справи.

- І потім вирішили піти легшим шляхом – зустрічатись з одруженими чоловіками…

- Це не має відношення до справи.

- Ви сказали, що місс Міллер така сама. Що Ви мали на увазі?

- Ми з Ен Міллер познайомились на курсах, де вивчали сестринську справу.

- Містер Вілсон про це знав?

- Ні. Нет не знає і не помічає нікого, окрім власної персони. Ен була моєю подругою деякий час.

- Я так розумію, що ви перестали бути подругами.

- Так.

- Причина?

- Нет. Нет став нашим яблуком розбрату.

- Мені відомо, що Ен Міллер працювала екскурсоводом, за освітою є істориком. А Ви кажете про сестринську справу… Не розумію.

- Я Вам вже казала про легший шлях. Всі обирають те, що їм приносить більшу користь. Або хоча б намагаються це зробити.