Розділ 8

У світлій кімнаті пролунав дзвінок мобільного телефону. Скривившись, Стелла намацала рукою причину різкого шуму і невдоволено піднесла смартфон до вуха.

— Слухаю.

Її голос був цілком бадьорим, попри те що Стелла досі не розплющувала очі, оскільки повіки здавались їй занадто важкими.

— Радість моя, — почувся голос Еріка, — будь ласка, відповісти на одне дуже кумедне запитання. Якого біса Рейган Ейлс сьогодні з'явився на переговорах живий?! Га?!

Ерік волав так, що Стелла мимоволі здригнулася, тут же підскочивши на ліжку. Вона згадала, як вночі розмовляла з Реєм про те, як було б чудо, якби всі проблеми вирішилися самі собою і вона стала вільною від усіх своїх обов'язків. Говорила, що дуже хотіла б провести з ним вихідні, аби тільки вона, він та його цікаві історії. Їй хотілося дізнатися про нього все, а це наполовину більше, ніж вона знала зараз. У пам'яті випливло й те, як вони випили пляшку віскі. Все супроводжувалося ніжними обіймами, його жартами та її сміхом. Потім він провів її до кімнати, а сам пішов у сусідню, для гостей.

Сховавши обличчя рукою, Стелла видихнула і прибрала назад волосся.

— Еріку… Еріку, прошу тебе, не кричи. У мене шалено болить голова…

— Голова в неї болить! Стелло, що з тобою відбувається? Ти ніколи не підставляла мене! Що я тобі казав? Що? Стелло!

— Ерік, благаю, не так голосно. І, давай не зараз. Я приїду на роботу, там усе й обговоримо.

Стелла скинула виклик і, відкинувши телефон неподалік, впала назад на подушку. Вона лише зараз усвідомила причину дзвінка Еріка.

"Рей на зустрічі… Ах, так… У нього ж була зустріч сьогодні… Якась важлива…", — міркувала Стелла, одночасно з чим намагалася прийти до тями. Її голова зрадливо гуділа, хоча вчорашнє не можна було назвати шаленою п'янкою.

Минуло тридцять хвилин, перш ніж Стелла змусила себе знову сісти на ліжку. Потягнулася, трохи розім'ялася і, повільно спустивши ноги донизу, підвелася. Ерік більше не дзвонив, що дало їй привід не думати про погане, до того ж вона не хотіла навантажувати себе роботою з самого ранку.

Стоячи в душовій під натиском холодної води, що зривалася і бігла вниз теплою, оксамитовою шкірою, Стелла мимоволі згадувала холодні торкання тонких довгих пальців молодого директора "Arctic". Усередині все спалахнуло при одній думці про вчорашню близькість. Тіло тремтіло, а губи, що вчора так жадібно впивалися в ті, такі тонкі, витончені, ідеальні, витягувалися в посмішку: дурну і щасливу.

Перед тим як залишити місце, в якому вона вперше скуштувала почуття духовної близькості, Стелла прибрала склянки та пляшку, і випила міцної кави. У гаражі стояла її машина, на якій вона мала повернутися додому після скоєного злочину.

Поки Стелла їхала до міста де її чекала не тільки робота, а й серйозна розмова з розлюченим начальником, вона намагалася додзвонитися до Рея. Замість його дивовижного голосу Стелла чула лише довгі нудні гудки. Це дратувало, але, з іншого боку вона розуміла, що Ейлс скоріш за все зайнятий і, як звільниться, обов'язково передзвонить їй.

"Як же інакше?"

— Що це я? — Раптом стрепенулась Стелла. Вона відкинула телефон на сусіднє сидіння і невдоволено подивилася на своє відображення в дзеркалі. — Він твій клієнт, не більше... Чуєш? Пограла та вистачить. Ти не можеш підставити Еріка. Не можеш підставити себе. Ти ж краща, а не якась ванільна дівка з мелодрами.

Сигнал машини, що їхала навпроти, відволік її від самокритичної розмови. Вона міцніше стиснула кермо і кинула лише короткий погляд на своє відображення, наче намагалася побачити: чи вона все зрозуміла зі сказаного. Але в Стеллі абсолютно нічого не змінилося.

— Він лише клієнт... Клієнт. — Тихо повторила танцівниця і, натиснувши на газ, помчала трасою швидше, ніби розуміла, що терміново потребує серйозної повчальної розмови з Еріком.

* * *

Стелла влетіла у поки що порожній залі "Aphrodite" немов ураган, який готовий був знести все на своєму шляху, аби якнайшвидше дістатися своєї мети. Спритно обминаючи столики, танцівниця прямувала у свою гримерну, знаючи, що тільки вона туди увійде, відразу з'явиться Ерік і почнеться повчальний процес, який так необхідний їй зараз.

— Що, подруго, втрачаєш хватку? — Почувся нахабний голос однієї з її колег, Марти Крофстарт.

— Не розумію, про що ти, — відрізала Стелла, навіть не спромігшись повернути голову у бік сміливої.

— Ну як це, Ерік з самого ранку кричить, що ти провалила своє завдання. Повелася на гарненьку мордочку? Щось підказує мені, що незабаром в Еріка з'явиться нова фаворитка.

— Марто, — Стелла зупинилася біля дверей, що вели в коридор за сценою, — моя тобі порада, не випробовуй свою долю.

— А то що? — Дівчина розпливлася в задоволеній усмішці. — Ти здаєш, Стелло, і всі це бачать.

— Якщо хочеш ввечері сяяти не лише стразами на купальнику, продовжуй в тому ж дусі. — Прошипіла крізь стиснуті зуби Стелла. Марта за інерцією зробила крок назад. — Раджу звалити звідси поки можеш зробити це без допомоги.

Під невдоволеним поглядом Марти, Стелла нирнула в коридор. Швидко дісталася своєї гримерної. Влетіла в неї й, зачинивши за собою двері, видихнула. Вона розуміла, що ще не завалила завдання дане їй Еріком. Вона має, як мінімум, три дні в запасі. Три довгі дні.