Розділ 6

Вечірній Кларфілд знов вмивався дощем. Тож коли біля головної будівлі "Arctic" роздався швидкий цокіт підборів, дороги вже вкрилися калюжами. Ховаючись під великою чорною парасолькою, спритно уникаючи справжнісінькі озера дощової води, Стелла дійшла до скляного навісу і сховалася під нього, опинившись поряд з іще двома молодими жінками. Судячи з того, що вони були вдягнені в стильні ділові костюми, обидві працювали тут. 

— А за прогнозом передавали, що дощу не буде, — засмучено сказала перша, підпалюючи цигарку. — Тільки машину в ранці помила.

— Не можна вірити прогнозам. — Посміхаючись, відповіла друга і, кинула оцінюючий погляд на Стеллу. — Загалом нікому вірити не можна.

"Як драматично," — подумала танцівниця, але в голос нічого не сказала. Не в її звичці було лізти в чужі розмови без потреби. Склавши парасольку, Стелла дістала телефон з кишені пальто і глянула на екран. Вона знов прийшла раніше обговореного часу.

— Ти в курсі, що Рей знайшов собі подружку? — Випустивши струю ментолового диму, спитала одна з жінок.

— "Подружку"? Рейган? Цей холостяк?

— Так, Кіро, цей холостяк. Про це вже вся фірма говорить. На кожному розі всі розмови тільки про їх роман. Невже серйозно не в курсі?

— Ні. Але те й не дивно, бо я не звертаю увагу на всілякі такі плітки.

— То не плітки зовсім. — Дим сигарети окурив Стеллу немов гілка благовонній, тож ледь махнувши рукою, вона відійшла трохи в сторону. Жіночка не звернула на те уваги, і продовжила розмову, струсивши попіл в урну. — В нього дійсно з'явилась дівчина.

— Навіть якщо так, ще невідомо чи надовго вона затримається. Ти ж знаєш, серйозні відносини то не про нього. З Рейганом всім світить тільки секс, хороший секс, і нічого більшого.

— Тоді як поясниш їхні прогулянки та посиденьки у ресторанах?

— Господи, Лорейн, ти що, стежила за ними? — Тихо розсміявшись, спитала Кіра. Стелла знов зазирнула в телефон. У відображенні екрана побачила як одна протягнула іншій свою цигарку.

— Так. — Хмикнула Лорейн, поправляючи волосся. — Але ти не думай, я не спеціально. Ходила на днях з подругами в ресторан вечеряти й застала Рейгана з нею. Господи, як він на неї дивився…

— Що, невже така красуня? — Сумніваючись в почутому, спитала Кіра.

— Немов модель. Ніби й нічого особливого, а очі відвести неможливо. — Лорейн забрала в подруги цигарку і затягнулась. — Знаю, тобі те неприємно чути, але... Він дивився на неї інакше. Не так, як на всіх своїх пасій чи… на тебе.

— Неприємно? Лорі, він для мене вже пройдений етап. — Однак тремтіння в голосі Кіри здало її з тельбухами. — Хай вертить свої шури-мури з ким хоче…

— Добрий вечір, дівчата. — Голос Рея, такий розслаблений та веселий, змусив Кіру з Лорейн проковтнути усі ще несказані слова. Вони здивовано повернулися до шефа.

— Містере Ейлс? Вже йдете? — Перша зі ступору вийшла Лорейн.

— Так. І вам раджу не засиджуватися на роботі допізна. — Він чарівно всміхнувся й пройшов повз жінок до Стелли, що мовчки чекала його на сходах з легкою усмішкою. — Давно ти тут? Чого не зайшла всередину?

— І я рада тебе бачити, Рею. — Із награним докором сказала Стелла. Затим всміхнулась ширше і розкинула руки, запрошуючи Ейлса до вітальних обіймів.

Не звертаючи уваги на жіночок, що витріщивши очі, пильно стежили за ними, Рейган спустився до Стелли й обійняв її трохи сильніше ніж слід. Втім, танцівниця зовсім не була проти такого. Ці міцні, власні обійми змусили Стеллу відчути себе… в безпеці.

— В тебе холодні руки, — помітив Рейган, коли відпускав її. — Ти змерзла?

— Зовсім трохи. — Стелла взяла парасольку зручніше і тихо розсміялась, помітивши стурбований погляд Ейлса. — Рею, не переймайся ти так через такі дрібниці.

— Це не дрібниці. — Рейган забрав в Стелли парасолю, та відкривши, запропонував танцівниці руку, яку вона з властивою собі грацією спритно обвила своїми двома. — Наступного разу заходь, будь ласка, в середину і чекай на мене там. А зараз пішли швидше на стоянку. Сядемо в авто, ввімкну пічку і ти швидко зігрієшся.

Стелла нічого не відповіла, лише тихо й по-доброму розсміялася. Швидкий погляд, який вона кинула за спину, вихопив здивовані та заздрісні погляди двох незнайомок, що стояли з ними на ґанку.

— Куди поїдемо? — Запитав Рей, допомагаючи Стеллі сісти.

— У мене є пропозиція на яку ти, сподіваюся, погодишся. — Вона загадково посміхнулася, коли Рейган закрив за нею двері й провела його поглядом поки він обходив машину. Говорити Стелла продовжила у той момент, коли Рей сів на водійське сидіння. — Як дивишся на те, аби з'їздити в мій заміський будинок? Там дуже гарно, але головне тихо та спокійно.

— Заміський будинок? — Рей краєм ока глянув на Стеллу. Завів авто. — У мене завтра важлива зустріч...

— Ну звісно, ти ж зайнята людина. Не страшно, ми можемо відкласти виїзд на природу на вихідні. — Проговорила Стелла, відмахнувшись рукою, ніби щойно зрозуміла наскільки запропонована ідея безглузда.

— Я не сказав, що проти. Мені подобається ідея з виїздом за місто. До того ж нещодавно думав про це. Мені дійсно треба відпочити.