Розділ 4

Була лише половина восьмого, а Стелла вже сиділа за дальнім столиком в розкішному ресторані "Jasmine". Біляве волосся, акуратно вкладене в просту, але елегантну зачіску, грайливо поблискувало в м'якому світлі високих ліхтарів. Коктейльне плаття на тонких лямках з блискучого атласу підкреслювало тендітність її тіла, а насичений синій колір — виразність очей.

Діставши дзеркальце зі своєї мініатюрної сумочки, Стелла пальцем поправила контур нюдової помади, позбавившись дрібних вад. Усміхнувшись, вона ще раз оглянула себе у відображенні й, переконавшись, що виглядає на всі сто, сховала дзеркальце.

— Стелло, — пролунав чоловічий голос біля її вуха.

— Ерік? — Вона обернулася на знайомого і, піднявши чітку брову, провела його поглядом за сусідній столик. — Що ти тут робиш?

— А що роблять в ресторанах, Стелло? — Він сів на стілець, що був за її спиною. — В мене тут зустріч.

— Не міг обрати інший заклад?

— Я тобі заважаю?

— Ні. Хоча… так. Ти будеш мене відволікати.

— Ну, нічим не можу допомогти, зіронько. Скасовувати чи переносити зустрічі не в моїй звичці.

Стелла невдоволено відвернулася від начальника і, опустивши погляд в меню, почала вивчати винну карту.

— Ти завжди так одягаєшся для клієнта? — Шепотів він, роздивляючись своє меню. — І чому ви взагалі вечеряєте в ресторані? Це ж не вперше, так? Напевно, мені слід перевіряти кожні твої клубні відгули, які ти прикриваєш нашою іншою роботою.

— Еріку, ти заважаєш мені працювати.

— Працювати чи розважатися? Стелло, дуже тебе прошу, не ведися на його манери й гарненьку мордочку. Ти маєш пам'ятати, що в результаті потрібно буде випустити в неї кулю.

Марс говорив тихо аби ніхто крім Стелли не міг його почути. Проте він дарма переживав. Навіть Стелла, сидячи за його спиною, з великими труднощами розбирала це шепотіння на окремі слова.

— Я все пам'ятаю, Еріку, ти можеш бути спокійним. Я ще жодного разу тебе не підводила і починати не збираюся. Тож, будь ласка, залиш мене.

— Не можу. Зустріч.

— Скажи,.. — Стелла невдоволено закотила очі й, опустивши меню на стіл, обернулася на свого шефа, — …ти обрав цей ресторан тільки для того аби простежити за мною? Я права?

— Звісно, зіронько. Ти дуже тямуща, — посміхаючись, сказав Марс, глянувши на неї. — Саме тому я не дозволю собі тебе втратити. Рейган Ейлс завзятий ловелас, охмурить тебе і все, пиши пропало. Раджу із ним не гратися.

— Еріку, я не збираюся з ним "гратися". Це "ділова" зустріч.

— Звичайно. — Він навіть не намагався приховати свої сумніви. — До твого відома, я вже забрав гроші, тож часу в тебе до п'ятниці.

— Я зрозуміла.

— Це добре, що зрозуміла, а тепер, будь ласкава, ще й виконати все вчасно.

Стелла стиснула зуби, борючись з бажанням відпустити кілька образливих словечок в адресу Марса. Замість того, вона сіла нормально, знайшла поглядом офіціанта і ледь помітним жестом пальців покликала його до себе.

— До п'ятниці. — Повторив шеф за її спиною. — Максимум.

— Еріку, коли вже прийшов — сиди мовчки й не заважай мені працювати, добре? — Прошипіла Стелла й усміхнулася офіціанту, що підійшов до її столика. — Келих Шаблі Гран Крю "Бугро", будь ласка.

Решту часу Стелла провела в мовчанні з келихом хорошого білого вина. Спостерігала за відвідувачами, слухала їх бесіди й намагалась забути про сидячого за її спиною начальника.

Годинник показував рівно восьму, коли Рейган зі своєю чаруючою посмішкою зупинився біля її столика. Вона хотіла підвестися, аби привітати його, та він жестом попросив її залишатися на місці.

— Стелло, я приємно вражений, що ви прийшли раніше. — Сказав він, сідаючи напроти неї за стіл.

— Не люблю спізнюватися, — мило відповіла вона і подивилася на свій келих. Вина в ньому залишилось на кілька ковтків. — Але не хвилюйтесь, прийшла я незадовго до вас. До речі, хотіла подякувати, після сервісу моя машинка як нова.

— Що ви, Стелло, я всього лише підвіз вас. — Рей взяв у підійшовшого до столика офіціанта меню і, подякувавши, знову подивився на Стеллу. — Ви голодні? Я пригощаю.

— Мені здавалось, це я запрошувала вас на каву? — Грайливо відповіла вона.

— На каву. А в ресторан на вечерю вас запросив я. Тож не соромтеся й обирайте що хочете з'їсти.

Коли принесли замовлення пара випила за зустріч і приступила до трапези.   Стеллі досить швидко вдалося розговорити нового знайомого, та попри дружню атмосферу, яку вона створила за їх столиком, сама в неї зануритися не змогла. Ерік Марс, який досі сидів за спиною, не давав їй розслабитися. Втім воно й на краще. Завдяки шефу, Стелла не відволікалася від роботи й, розказуючи кумедні моменти з молодості, паралельно продумувала те, як позбавлятиме Рейгана життя.

Час летів непомітно й от пара, що сиділа за Стеллою та Реєм, залишила свій столик. На прощання білявка отримала від шефа повчальний погляд, який мовчки проігнорувала і відвернулася, продовжуючи дивитись на Рейгана. Він розповідав про те, як вперше втікав від поліції.