Розділ 3

Машина Рейгана мчала дорогою у бік однієї зі скляних багатоповерхівок, яка тепер цілком і повністю належала йому. Був ранок понеділка і він, як колись його батько, поспішав на своє перше зібрання як директор фірми. Рей відчував приплив енергії, впевненості та бажання швидше опинитися у своєму новому кріслі.

— Я сьогодні забіжу до тебе на обід, ти не проти? Хочеться подивитися на твій новий кабінет, — признався Майк на тому кінці лінії. — Кажуть, вид в тебе з вікна чи не найкращий в місті.

— Добре, думаю, я зможу виділити на тебе трохи часу, — грайливо промуркотів Рей.

Розмовляючи з другом, Ейлс спритно обганяв машини одну за одною,  аж поки не помітив припарковану біля дороги маленьку червону машинку. З-під капота виглядали стрункі жіночі ніжки в короткій спідниці.

— Передзвоню пізніше. — Скинувши дзвінок, Рей зупинився на світлофорі й визирнув у вікно своєї машини. Ще раз, вже ближче, оглянув ту частину дівчини, яка відкривалася його погляду. — Мило, — з посмішкою на тонких губах прошептав він, роздивившись на її ногах тілесні панчохи.

Опустивши погляд на руку з годинником, Рейган вирішив, що в нього є час познайомитися з цими стрункими ніжками. Тому тільки світлофор дозволив їхати, Ейлс вирулив до бордюру і припаркував машину перед машиною незнайомки.

— Дівчино, вам потрібна допомога? — Спитав, наблизившись до червоної автівки.

— М? — Вибравшись з-під капота, білявка трохи нахилилася в бік, аби побачити хто з нею говорить. Виразні сині очі просканували Рея. — Ви це мені?

— Ну, я більше не бачу тут нікого, хто потребує допомоги, — він витяг губи в посмішці. Його руки знову були в кишенях штанів, а волосся акуратно прилизане назад. Навіть вітер не наважувався псувати його зачіску.

— І то правда, — посміюючись, відповіла незнайомка та опустила погляд на машину. — Раз на те пішло, я не відмовилася б від вашої допомоги.

— Що ж сталося? — Рей разом з блондинкою глянув на піднятий капот.

— Чесно кажучи, я й сама не знаю. Не заводиться.

— Добре, зараз подивимося. — Знявши піджак, Ейлс поклав той між капотом та лобовим склом. Закотивши рукава своєї білої сорочки, він почав копатися в машині, сподіваючись якнайшвидше знайти проблему, що зупинила цю красуню на дорозі. — До речі, я не представився. Рейган Ейлс.

— О, чи не той самий Рейган Ейлс, який від суботнього ранку являється новим директором "Arctic"? — Посміхаючись, спитала дівчина, дивлячись на нього. Вона стояла поруч, спостерігаючи за його діями. — Я читала про вас статтю в Інтернеті.

— Так, це я. — Видихнув він. — А як вас звати, міс?

— Стелла, — білявка не зволікала з відповіддю, — Стелла Колтон. Дуже приємно познайомитися.

— Мені теж, Стелло. — Він глянув на дівчину краєм ока. Йому здалося, що десь він вже чув це ім'я, до того ж не так давно. — Що ж, машинці варто пройти техогляд, треба замінити топлевний фільтр. — Сказав Рей і, випроставшись, прийнявся обтрушувати руки. — Що ж ви за своєю красунею не доглядаєте? Вона вимагає такої ж уваги, як і ви.

— Ви маєте рацію, машина вже давно не бачилась з майстрами. Все часу не було. Ось тобі й помстилася. — Тихо вимовила Стелла, люб'язно погладивши машину по закритому капоту.

— Я можу підвезти вас до автосервісу, якщо хочете. Мені якраз по дорозі.

— Буду вдячна, — на губах Стелли сяйнула посмішка.

Не має сумнівів, вони вже бачились. Але де? Голова навідріз відмовлялась видавати локацію з чертогів його перевантаженої пам'яті.

Рей підігнав свою машину до машини нової знайомої й, швидко все оформивши, повіз дівчину в обіцяний автосервіс. Їхати виявилося недовго. Менше ніж через пів години червона машина вже в'їжджала до салону, де її охоче прийняли робітники.

— Тут за рогом є кафе, пропоную вам почекати там якщо немає ніяких справ. Машину зробимо протягом кількох годин. Потрібний фільтр в нас є, але всі майстри поки зайняті. — Витираючи руки рушником, сказав молодий хлопець в робочому комбінезоні гарного сірого кольору.

—  Добре, я залишу вам свій номер. Будь ласка, зателефонуйте, як закінчите, —  Стелла простягла працівникові свою візитку й обернулася на Рейгана. — Ви кудись поспішайте?

— Мені шкода, але так. З новою посадою прийшли й нові обов'язки.

— А я хотіла запросити вас на каву, щоб хоч якось віддячити за вашу допомогу. — Її губи прикрасила засмучена посмішка. — Але не смію вас більше затримувати.

— Ми можемо зустрітись ввечері, якщо вам зручно. Десь годині о восьмій.

— О, це було б чудово! — Стелла радісно подивилася йому у вічі.

Зазвичай дівчата червоніли, зустрічаючись із ним поглядом, а ця виглядала так, немов сама чекала поки його щоки затягне рум'янець.

— Ресторан "Jasmine". Я чекатиму вас там рівно о восьмій. — Рей глянув на годинник, що дорого поблискував у світлі ламп автосервісу, і з ледве помітною посмішкою, перевів погляд на нову знайому. — Мені вже пора. Якщо в вас з'являться важливіші справи, ось візитівка, зателефонуйте.

—  Дякую. А це вам, на той же випадок, —  вона обміняла його візитну картку на свою. — До зустрічі ввечері.