Клуб Еріка Марса з чарівною назвою "Aphrodite" не дарма вважався найпрестижнішим в Кларфілді. Бездоганний стиль, ретельний відбір персоналу та ідеальне обслуговування одразу притягнули у свої стіни представників місцевої еліти. Тут проводились ділові зустрічі, закривались угоди, святкували підписання багатомільйонних контрактів. Але в вечері п'ятниці сюди приходили відпочити.
Саме з цієї ночі, з цього клубу і розпочинається ця історія.
Нога Рейгана Ейлса ступила на поріг цього відомого всім закладу вперше. Двадцяти шестирічний чоловік впевнено спускався сходами вниз у головний зал. Його темний піджак був розстебнутий. Сорочка бездоганного білого кольору манила погляд. Руки лежали в кишенях дорогих звужених штанів. Наполіровані чорні туфлі з гострим носком відбивали світло підвісних дизайнерських ламп. У губах диміла дорога сигарета, залишаючи за чоловіком слід із ментолового диму, що перегукувався із приємним запахом одеколону. Його темне, мов смола, волосся було прилизане назад, відкриваючи бездоганне обличчя з аристократичними рисами. Дівчата, що траплялися йому на шляху, не могли відірвати від нього погляду, настільки він був гарний. Але найвиразнішими в його зовнішності були очі — темно-карі з лукавим, хитрим поглядом.
Зрештою, чоловік опинився у головній залі закладу. Вона виявилася ще шикарнішою, ніж на фотографіях в соціальних мережах. Темні тони, тьмяне освітлення та томлива музика. У повітрі витав солодкий запах, який мимоволі змушував розслабитися. Його плечі трохи опустилися, а тонкі губи вигнулися в ледь помітну посмішку. Вийнявши сигарету, він востаннє видихнув ментоловий дим і, загасивши, опустив ту в урну цікавої форми. Виразні очі шукали тих, хто покликав його сюди.
Нарешті він помітив їх. Випроставшись, Рейган поправив піджак і впевнено, з тією ж усмішкою, пішов по заповненому людьми залі. Усі були гарно вдягнені: жінки у коктейльних сукнях від відомих дизайнерів, чоловіки в класичних костюмах. Приємно дивитись, таке виховане суспільство.
— Рей, ми вже зачекалися, — посміхаючись, сказав світловолосий чоловік у білому костюмі. Це був Майк Твенс — син генерального директора відомої на весь світ косметичної фірми "Beauti". Він підвівся і простяг руку. — Радий, що ти прийшов.
— Я не міг не прийти, — сказав Рейган, потискаючи руку старому другові. — Давно ви тут?
— Хвилин з двадцять, — відповів другий, рудий чоловік на ім'я Джордж. Він був сином знаменитої актриси та фотомоделі Кайлі Бруно. — Але це не страшно… У тебе ж були вагомі причини спізнюватися, адже так?
— Так, — коротко сказав Рей і продовжив оглядатися. Він сів на м'який дизайнерський стілець за столиком. Друзі, які запросили його до цього закладу, вже встигли зробити замовлення. То була пляшка дорогого витриманого вина. Але Рей не любив вино і всі це знали.
— Дівчино, — він переловив поглядом гарненьку офіціантку. — Я хотів би склянку вашого найкращого віскі й пару кубиків льоду.
— Звичайно, сер, — усміхаючись, ніжно відповіла та й, плавно виляючи пружними сідницями, зникла у напрямку бару.
— То навіщо ми тут зібрались? — Нарешті, Рей поглянув на друзів, які, перекидаючись дурними посмішками, повільно спустошували свої келихи з вином.
— Як навіщо? Ми чули, що відтепер ти, Рейган Ейлс, офіційно став директором будівельної компанії "Arctic". — Майк поставив напівпорожній келих і кинув хитрий погляд на друга. — Я сподіваюся, ти не збирався приховувати від нас таку значущу для тебе подію?
— Про це вже знає преса, тож приховувати не було сенсу, — Рей відкинувся на спинку стільця. — Але про це напишуть лише завтра і звідси питання: звідки ви пронюхали про моє підвищення?
— Пам'ятаю, ти казав ніколи не розкривати своїх джерел, — Майк випустив тихий смішок і, похитавши світлою головою, знову подивився на друга. — Це не має значення, головне, що ми знаємо. І саме тому ми сьогодні тут.
— Ваш віскі, сер, — перед Реєм поставили склянку з випивкою в якій плавало кілька кубиків льоду. Через тутешнє освітлення вони були схожі на великі діаманти.
Офіціантка обдарувала чоловіків привабливою усмішкою і, переконавшись, що їм більше нічого не потрібно, пішла до іншого столика.
— Ти вирішив відзначити моє підвищення в стрип-клубі? — Рейган узяв склянку з віскі та, відпивши пару ковтків, побовтав той у руці. — Мило.
— У найпрестижнішому стрип-клубі міста, попрошу. До того ж тут усе гарне, а не ВУЛЬ-гарне, — поправив його Майк і одним ковтком спустошив келих.
— Я досі не розумію, чому тебе раніше тут не було, — Джордж труснув рудими пасмами й спритно прибрав ті назад. — Це чудове місце, щоб розслабитися після важкого робочого дня і порадувати очі.
— Я полюбляю розслаблятися трохи інакше, — промуркотів Рей і поставив склянку на столик. — Втім, якщо я вже тут, чому б і не розслабитися. Зізнаюся, поки що мене все влаштовує.
— Дами та панове, — на невисокій сцені, освітленій яскравим прожектором, з'явився високий, добре одягнений чоловік середнього віку з досить гучним голосом. — Афродіта нашого закладу… — Витримавши коротку паузу, чоловік витягнув руку і голосно оголосив у зал, — …Стелла.
На кілька секунд світло в залі згасло і настала цілковита тиша. Перші ноти гіпнотичної мелодії поплили над глядачами, змушуючи шкіру вкритися мурашками. Тьмяне освітлення, що йшло в зал зі сцени, привернуло загальну увагу. Глядачі затримали подих, чекаючи на свою улюблену зірку.
#8707 в Любовні романи
#2076 в Короткий любовний роман
#1850 в Детектив/Трилер
#641 в Трилер
Відредаговано: 23.06.2022