Розділ 21.

Інтерлюдія

У помпезній залі Цитаделі довгі тіні танцювали в мерехтінні магічних світильників. За височенним дубовим столом сидів лорд Ардес — Верховний маг Імперії, який звик бачити наскрізь усі імперські інтриги, але зараз події розгорталися геть не за його сценарієм. Білосніжне волосся різко контрастувало з чорною оксамитовою мантією, а на виснаженому обличчі залягла глибока втома. Перед столом, як і завжди, застиг його секретар — Ялен.

— Доповідай, Ялене. І почни з найгіршого, — наказав Ардес глухим, розважливим голосом. — Мені вкрай не подобаються останні тенденції в Імперії.

— Гаразд, мілорде. Маємо чотири ключові проблеми, — Ялен стиха відкашлявся, і його пальці ледь помітно затремтіли. — По-перше, на Горбраг суне орда павуків. А вчора вночі п'ятеро бойових магів Імперії напали в підземному святилищі на групу, серед якої був той студент Академії... Олесь. Чотирьох наших магів знищено, а п’ятого взяли в полон — зараз він дає свідчення ельфам і оркам. Уже достеменно відомо, що вони працювали на тіньовиків і фоморів. Найгірше те, що всі ці маги ще минулого місяця отримали нагороди за службу Імперії, а Кервіс взагалі мав чималу вислугу й дві особисті подяки від Ради.

Тиша після цих слів в залі затягнулася. Ардес повільно відкинувся на спинку високого крісла й важким поглядом мовби буравив свого секретаря.

— Ти хоч розумієш, що щойно сказав?

— Так, мілорде.

— Темрява більше не шукає зневірених та вигнанців, — повільно вимовив Ардес. — Вона вже використовує тих, кому ми беззастережно довіряємо.

— Саме так, — підтвердив Ялен. — Раніше поодинокі зрадники в наших лавах були біля Ронела, а потім біля Валеріуса. Віднині їх набралося надто багато, і вони розкололи магів.

Верховний маг деякий час мовчав, розглядаючи мозаїку на стелі.

— Давай про усі загрози, Ялене. По черзі, як на війні. Перша?

— Гори. Орда павуків стягується до Горбрага, її точна чисельність невідома, але масований рух фіксується вздовж усього хребта. Уночі на наші застави на кордоні вже нападають поодинокі тіньовики, а вдень — павуки. Ворог діє без відпочинку. Допомогти фортеці на перевалі легіонами ми вже не встигаємо, проте виділимо їм на допомогу наших магів. Треба якнайшвидше перевірити усіх наших магів у столиці й відправити на фронт тих, хто не заплямований зрадою. Розвідка доповідає, що оточення Горбрага майже завершено. Хтось, хто має неймовірне терпіння, вирішив поступово виснажувати й знищувати нас.

— Зрозуміло, — дратівливо кивнув Ардес. — Друга?

— Друга загроза — всередині нас. Зі зрадниками виникла величезна проблема: це люди з бездоганними послужними списками, але вони безслідно зникають зі столиці. Ми втрачаємо важелі управління деякими регіонами, зростає напруга в Конклаві магів, — Ялен перевів подих і понизив голос: — Мілорде, містом ходять чутки, що наш вплив в Імперії стрімко тане...

— Про це я знаю й без тебе, — відрізав Ардес. — Третя?

— Рунні воїни. Вони діють дедалі послідовніше й організованіше — від імені Імператора, і їхній авторитет невпинно зростає. Залізні легіони підкоряються їм, гвардія «Червоного Грифона» склала присягу, а Південь і Схід беззаперечно слухають їхні накази. Вони надто добре знають увесь наш внутрішній устрій, мілорде. Хтось фахово їх консультує, але розвідка досі не може з'ясувати, хто саме стоїть за цими порадами.

— І четверта, — підсумував Ардес.

— Союзники, — зітхнув Ялен. — Сусідні королівства вичікують і просто ігнорують наші запити. Ельфи й орки більше не діляться з нами знаннями, воюючи пліч-о-пліч із рунними воїнами. Гноми за морем підняли ціну на сталь учетверо. Решта просто спостерігає за розвитком подій, аби потім привітати переможця або відтяти собі ласий шматок від занепалої Імперії. Для Ради магів настали найважчі часи.

Верховний маг підвівся з крісла й повільно пройшовся кабінетом, поринувши у важкі роздуми.

— Я вже давно не вірю нікому, Ялене. Не вірю так званим союзникам — у них власні шкурні інтереси. Не вірю слугам темряви — це й так зрозуміло. І я не вірю рунним воїнам, які з'являються казна-звідки й служать таємним цілям Імператора, якого ніхто не бачив уже багато років. Вони не руйнують наш лад — вони перекроюють його під себе. І найгірше те, що деякі з їхніх нововведень значно ефективніші за наші. Ми закостеніли, Ялене. Ми звикли вважати, що світ непорушний, — і світ жорстоко карає нас за цю пиху. Ми зіткнулися не з хаосом: хаос я чудово розумію. Ми зіткнулися з новим порядком, суть якого жоден із нас не в змозі зрозуміти.

— Ваші накази, мілорде?

— Перший: усіх магів, які зникли останнім часом, оголосити в розшук і підняти всі їхні зв’язки. Імена та списки контактів — мені на стіл до заходу сонця. Другий: хай розвідка надасть детальні списки всіх, хто раптово омолодився в столиці. Це перші потенційні зрадники, які вдарять нам у спину, коли темрява підійде до мурів. Третій: зібрати всі дані про магічні кристали, які Володар темряви наказав шукати по всьому світу. Навіть Валеріус шукав їх для Ради, але всі знайдені зразки наші маги не могли використати — вони були просякнуті магією хаосу. Проте, як стало відомо, у Горбразі ті студенти Академії якихось бісів здатні з ними працювати! Звідки в них ці кристали і як вони це роблять? Мені потрібні абсолютно всі дані про ці кристали — і про кожного, хто здатний ними орудувати. Четвертий: витягти зі давніх легенд, з звітів та розмов із рунними воїнами все про методи протистояння скверні. Вивчити до дрібниць битву біля Чорних скель і нещодавні бої з орками. І останнє: запропонуй рунним воїнам в Імператорському палаці нашу офіційну допомогу. Усе, що ми маємо зараз. Спробуємо спочатку поговорити...

— Я все виконаю, мілорде, — обережно сказав Ялен.

— Передай це безпосередньо рунним воїнам, — додав Ардес. — Наголоси, що ми готові до повноцінної співпраці.

Ялен вклонився й вже заніс ногу над порогом, коли Верховний маг зупинив його: