Пролог.

Воїн рун ІІІ

Частина третя

"Клинок долі"

Легенда про рунних воїнів-орків і битву в підземеллях Брами Смерті.

У часи, коли ще не було Імперії, а поверхня землі належала лісам, степам і горам, глибоко під корінням світу, у вічній темряві, панували тіньовики — давня раса, наділена магією землі та ночі. Їхні міста простягалися під горами, печерами та долинами, а магія вільно текла через їхні тунелі. Вони жили, розвивалися і процвітали дуже довгий час, але в легендах є згадка про те, як у них з’явилися великі магічні кристали, саме після цього почався занепад їхньої цивілізації. Вони змінили свого бога, почали приносити жертви кристалам і не знали жалю до тих, хто не був їхньої раси, не визнавали союзів — лише жертви, ритуали та силу.

Зі стародавніх фресок відомо, що в одну з темних ночей тіньовики, істоти з підземелля, вийшли на поверхню й спробували підкорити народ орків, що тоді панував на поверхні. З прадавнього сну прокинувся ᾍδης — бог мороку та темряви, і наказав своїм нащадкам принести все живе на поверхні в жертву його темряві.

Першими впали укріплення орків у Чорних Скалах — поселення одне за одним зникали в полум’ї та тіні. Старійшини могутнього клану Хорґар, розуміючи неминучу катастрофу, звернулися до інших племен за допомогою. Та час спливав стрімко: щоночі тіньовики виходили з печер і ущелин, наче живий морок, а орки були змушені відступати — все далі й далі, до тих земель, де ще не було виходів з під землі та проваллів, де ще жевріла надія врятуватися.

Коли вже пропала надія, з глибин степів і пусток прийшов на допомогу вождь Тан-Хрогар — хоробрий орк із давнього роду. Саме він зібрав розрізнені залишки племен у горах, організував оборону й дав прихисток у себе в степах біженцям, що тікали від тіньовиків. Але сили зла були непереможні — і коли здавалося, що навіть степи впадуть під натиском темряви, сталося диво.

З неба зійшов древній дракон, оповитий вітром і вогнем, він приніс із собою таємниці рунної магії. Саме він передав Тан-Хрогару знання про створення першого рунного каміння, в якому було втілено дух могутнього воїна-орка. Під його наглядом орки навчилися переносити дух воїна в каміння самотужки.

Так, завдяки дарам дракона та рішучості орків, було створено понад п’ятсот рунних воїнів — незламних захисників, які зібрали з випалених поселень, з пам’яті крові та болю та з братів, чиї рідні полягли в нападах тіньовиків. Ці воїни — ті, хто пережили жорна страждань та втрат, перетворилися на безсмертних вартових. Вони не боялися смерті, бо вже пізнали її. І з того моменту тіньовикам довелося битися не просто з орками — а з легендою.

Після того, як навалу було зупинено, а прилеглі до степів поселення тіньовиків знищено, Тан-Хрогар вирішив завдати вирішального удару — повести своє військо в саме серце темряви. Їхньою ціллю стала Брама Смерті — давнє підземне місто, де, за легендами та свідченнями орків, що втекли з них, мешкали головні жреці тіньовиків й розташовувалися їхні храми.

У цей похід вирушили всі наявні рунні воїни, разом із тими, хто їх створював, звичайними орками-героями та шаманами. Серед них було й кілька десятків бійців із клану Хорґар, які вважали цю битву священним обов’язком. Похід крізь темні глибини тривав багато днів, а коли вони дійшли до підземного міста — розпочався бій, що тривав три доби. Кажуть, сама темрява голосила в ті дні.

У цій битві загинув володар тіньовиків — темний повелитель глибин, а святилища тіньовиків були стерті в пил. Та перемога далася дорогою ціною оркам. Більша частина простих воїнів загинула, а половина рунних воїнів зникла безвісти в темних глибинах печер, живими залишилися не більше ста п’ятдесяти воїнів орків. Ті, хто вижив, винесли звідти дивні, різноколірні великі темні кристали з вирізьбленими на них рунами — уламки давньої сили, що залишилася після падіння мороку.

Відтоді створення нових рунних воїнів припинилося, і їх більше ніхто не вмів викликати. Вціліле каміння рунних воїнів були розділені між кланами, з яких походили герої, там вони стали священною спадщиною. Їх берегли як реліквії, передаючи з покоління в покоління, вшановуючи пам’ять про доблесть, силу та відвагу тих, хто колись повстав у битві проти темряви.

Та серед орків є одне попередження:

"Коли тінь знову вийде з глибин,

Коли світло зникне, а ліс згорить,

Легендарні воїни-орки знову піднімуть сокири —

Відродиться слава орків, та морок відступить."

Єдине невідомо, коли це станеться. Можливо, ця легенда оживає саме зараз.