Пролог.

Воїн рун ІІ

Частина друга

Полум’я битв

Легенда про створення рунних воїнів

У далекі часи, коли світ ще палав у полум’ї хаосу, а темрява загрожувала поглинути все живе, люди опинилися на межі знищення. Вони були немов полум’я свічки серед бурі, безсильні перед жахливою міццю темних істот. Найвідважніші герої падали під натиском темряви захищаючи свої домівки, а маги, здатні протистояти цьому лиху, були лічені одиниці.

У найпохмуріший момент, коли земля тремтіла під кроками монстрів, а небо здавалося мертвим, до людських поселень зійшов величний дракон. Його луска палахкотіла, немов мільйони далеких зірок, а крила, розгорнуті над горизонтом, кидали тінь на поселення, що затьмарювала сонце. Це не був просто дракон, а посланець незбагненних сил, які прагнули повернути гармонію світу. Його поява стала знаком, що навіть у найтемніший час може загорітися промінь надії.

Дракон приніс всім расам дар — рунну магію, мистецтво, народжене зі стихій природи та сили душ. Він навчив, як вирізати рунічні символи, що вміщували в собі магічну енергію, здатну змінювати хід битв і долі. Ці символи вдихнули життя в нових захисників, яких не зламала б ані сталь ворогів, ані страх смерті.

Для створення рунного воїна була потрібна не лише сила, а й жертовність. Лише найсміливіші добровольці, готові покласти життя заради порятунку світу, ставали основою для цього ритуалу. Їхні душі та тіла зливалися з магічним камінням, створюючи незламних безсмертних воїнів, які ставали живим втіленням гармонії між життям, металом і магією. Вони були не просто захисниками — вони стали частиною самого світу, його вічними стражами.

Коли рунні воїни були створені й темні сили були відкинуті, дракон зібрав тих, хто опанував рунну магію, і проголосив їх хранителями цього безцінного знання. Він звелів їм передавати його лише тим, хто пройде всі випробування і доведе свою гідність.

Незабаром після цього дракон зник, але залишив по собі легенду, що палає у серцях сміливців. Дехто вірить, що він піднявся до інших світів, несучи мудрість далі, інші ж кажуть, що його душа стала частиною великого рунного каміння, який тепер є невидимим оберегом світу. Чутки навіть ходять, що він повернувся до своїх небесних побратимів, обіцяючи одного дня знову спуститися.

З роками старійшини, що берегли таємниці рунної магії, відійшли у вічність. Легенди про дракона почали тьмяніти, забуваючись у плині часу. Люди забули як створювати нових воїнів — мир панував між расами та істотами світу, а потреба у них зникла. Магічні та рунні знання поступово втрачалися, і тільки рунні воїни, що залишилися на планеті, нагадували про ту героїчну добу, мов вічні вартові, що стоять на межі світів, зв’язуючи минуле і майбутнє.

Нині рунні воїни та їх битви — це живі легенди, які нагадують про ті жахливі та кроваві часи. Вони мовчазно виконують свій обов’язок, захищаючи людей, але самі достеменно нічого не знають про своє походження. Їхня безсмертна природа, рунічні символи, що сяють на їхніх обладунках, та незламна сила духу — усе це сліди давнього дару дракона, що залишилися в цьому світі.

Усі раси досі вірять, що десь у світі ще можна знайти залишки знань про рунну магію. Ходять чутки, що в самому серці Імперії, у старовинних архівах чи забутих підземеллях, зберігаються фрагменти рукописів, які можуть пролити світло на таємниці створення воїнів. І, можливо, ці знання вкажуть шлях до дракона — якщо він усе ще спостерігає за світом зі своїх небесних висот.