Розділ 19.

Вранці мене розбудив приємний аромат, що заповнив кімнату. Я потягнувся, відчуваючи легкий біль у м’язах після вчорашніх подій, озирнувся — нікого не було. У приміщенні панувала тиша, лише зовні долинали приглушені голоси, які, як я зрозумів, лунали згори.

Піднявшись із ліжка, я взувся і попрямував до гвинтових сходів, що вели на горішній ярус ельфійської споруди. Крок за кроком я дістався верхньої платформи, де від побаченого перехопило подих. До самого горизонту простягався безкрайній океан лісів та гірських піків. Могутні крони величних дерев переливалися під сонцем сріблясто-зеленими барвами, наче на сторінках старої казки. Ця досконала гармонія природи та ельфійського зодчества дарувала дивовижне відчуття спокою та єднання зі світом.

Досхочу намилувавшись краєвидами, я спустився вниз, де неподалік ставка весело потріскувало невелике багаття, над яким воїни готували сніданок. Я привітався з присутніми, познайомився з новими обличчями, а потім вмившись у прохолодному струмку, приєднався до трапези. Проста похідна каша з м’ясом та грибами видалася мені справжнім делікатесом. У них були навіть свіжі овочі, хліб та запашний відвар із трав, який остаточно повернув мені сили, розвіявши втому вчорашнього дня.

Після сніданку табір ожив. Барк зібрав воїнів, чітко розподілив завдання та окреслив план дій на випадок загрози. Їхня виправка та дисципліна вселяли впевненість, що ми безпечно дістанемося до міста ельфів. Тож ми не барилися — попереду чекали серйозні справи. Коли останні приготування до подорожі завершилися, наш загін залишив цей пост спостереженняельфів і вирушив до міста. Ліс, який з висоти здавався тихим притулком, знову зімкнув над нами свої величні шати.

Дорогою ми зустріли ельфійський патруль, а вже під обід дісталися міста. Там на нас чекала решта нашої групи — ті, хто з боєм відступав від лігва павуків. Вигляд у них був побитий: Віар мав перев’язану руку, у Сета були поранені рука й нога, а голова Рдама була прихована під закривавленим бинтом. Лише Альміса мала відносно неушкоджений вигляд. Було помітно, що вони вже отримали першу допомогу, але ще не оговталися від пережитого.

Нас зустрічали з пошаною. Серед ельфів я одразу знайшов мага Геона. Він стояв біля міського муру, про щось розмовляючи з капітаном варти. Його вбрання було заплямоване кров'ю павуків, а втомлений погляд видавав, що Геон нещодавно повернувся з передової. Попри виснаження, від старого мага віяло такою незламною рішучістю, що мимоволі викликало глибоку повагу.

Після швидких привітань Віар поділився подробицями того, що відбувалося після нашого розділення. Коли вони витягли з прірви Рдама загін відступив до муру міста. Саме там Барк залишився стримувати натиск павуків з ущелини, а решті групі довелося організовувати термінову евакуацію поранених просто під навалою... вірніше, під безперервними атаками павуків. Віар визнав, що кількість ворогів у руїнах міста перевершила всі їхні очікування. Поки найсильніші особини були зайняті Барком біля воріт, решта зграї кинулася в погоню. Лише дивом і завдяки знанню лісу їм вдалося відірватися та без нових втрат та дістатися міських стін.

Проте справжньою несподіванкою стали новини з передової: перші загони рунних воїнів уже повернулися з рейдів біля розлому. Їм вдалося випалити кілька великих гнізд і взяти під контроль деяку територію навколо аномалії. Зараз усі зусилля були кинуті на те, щоб заблокувати та випалити найближчі місця розмноження тварюк та перекрити їм вихід із підземеллів.

Попри спокійний тон Віара, у його очах усе ще читалася напруга. Він порадив мені негайно знайти Геона, щоб дізнатися останні новини з перших вуст. Ми обоє розуміли: цей успіх — лише тимчасовий перепочинок. Розлом нікуди не зник, і якщо припущення мага справдяться, павуки незабаром повернуться в ліса цілими легіонами.

Перед тим, як вся наша група розійшлася, я підійшов до Геона, і він призначив мені зустріч через годину, запросивши на спільний обід. Трохи перепочивши та змивши з себе дорожній пил, я прийшов до нього. Маг уже чекав на мене у світлій залі з високими вікнами, через які було видно безкрає море лісу. Геон сидів над паперами, зосереджений і похмурий; було очевидно, що його думки зараз далеко звідси — там, де в глибині нетрів зріє нова загроза.

— Ти вчасно, — промовив Геон, підвівши погляд. — Сідай, поїж спочатку, а новини поки що зачекають.

— Гаразд, — я вмостився навпроти й почав їсти, поки маг повільно потягував гарячий бульйон, занурений у свої думки.

Згодом, коли я поїв він перервав тишу:

— Ситуація біля розлому стає критичною. Павуки дедалі частіше виходять з лісу і нападають на поселення, а їхні вилазки тепер трапляються ледь не щодня.

— Так. Я бачив це на власні очі. Ми зачистили кілька гнізд у підземеллях руїн міста, — відповів я, — але це лише відстрочка. Я вважаю, що згодом тварюки повернуться в ті самі печери, а щойно виведеться нове потомство будуть нові вилазки. Здається, щось або хтось усередині розлому провокує цей сплеск агресії та постійно випускає в ваші ліса нові орди павуків.

Геон похмуро кивнув.

— Так. Це не звичайна аномалія. Магічне поле навколо нього пульсує, і павуки — лише симптом хвороби. Я підозрюю, що цей розлом пов'язаний із давніми подіями в Імперії та за її межами. Хтось або щось може використовувати його як інструмент для своїх цілей на цьому континенті.

Маг зробив ще ковток і стишив голос:

— У мене є припущення, що це було зроблено саме тут навмисно, можливо це був експеримент магів або інших сил. Хтось навмисно занапастив наші ліси та те місто, де ти нещодавно побував... Час його руйнування підозріло збігається з появою аномалії.

Я насупився. Думка про те, що за цим стихійним лихом стоїть чиясь воля, робила ситуацію куди небезпечнішою.

— Може, це той самий маг, хто створив браслет перенесення між світами, або хтось використовував напрацювання ельфа на свій розсуд?

— Цілком можливо. Ми з князем відправили рунних воїнів на розвідку, — продовжив Геон. — Вони поки що справляються, але їм зараз важко пробиратися глибше. Треба розчистити від павуків найближчі ліси. Що ближче до центру розлому, то сильніше магічне збурення та більше павуків. Можливо, в центрі розлому є артефакт або джерело сили, яке живить аномалію, але з’ясувати це поки що нікому не вдалося. Також мені не зрозуміло, як працює сам розлом і які є цикли його відкриття.