Розділ 17.

Весь наступний день пройшов у зборах і плануванні, що придбати, та чого що не вистачає для походу, начебто ми й не на війну йдемо, але всім потрібне нормальне спорядження. Тому я з воїном ходив по магазинах підбирав для себе обновки, бо з попередніх я трохи виріс, та й тут в ельфів були непогані варіанти захисту. Уся наша команда теж виявила бажання вирушити з нами в поселення, єдине, Альміса ще не отримала дозволу від батька, а мету поїздки ми поки що не розголошували.

Виявилося, що місто, в якому жив майстер, який виготовив браслет, якраз розташоване неподалік від цього поселення. Ще перевірив сполученням рун напрямок рунних каменів і мене якраз тягнуло саме в той самий бік. Збіг, не впевнений, чи це якийсь рок, який штовхає мене на постійні дії на цій планеті. Заодно обстежив ще і місто на наявність рунних каменів, і було знайдено в одній із торгових крамниць ще чотири штуки в комірчині в спеціальній коробці. Як вони туди потрапили крамар не знав, але судячи з пилу вони там лежали дуже давно. Ще мене тягнуло в ельфійські ліси, мабуть, рунне каміння там було поховане десь у хащах, де воїни загинули, але ці місця вже подивимося завтра, дорогою до поселення. Віар обіцяв знайти місцевих ельфів знайомих з місцевістю, які допоможуть мені в пошуках.

Пошук рунних каменів був схожий на гонитву за часом, а кожен камінь зберігав у собі частинку стародавнього світу і його історії, та був ключем до розгадки таємниці, що привела мене в цей світ.

Рано вранці мене розштовхав Барк, і ми вирушили в наступну подорож лісами ельфів. У каравані було чотири вози, один з продуктами, другий - наш, третій - мага, а четвертий - ельфів, загальна чисельність нашого каравану становила близько двадцяти осіб разом з нами. Я думав у мене буде чудова прогулянка після тижневого тренування, а не тут-то було, у мене маг перевіряв усе, що я вивчив, і вдосконалював мої магічні здібності. Геон, був суворий дядько, відкинувши багато чого з того, чого, як мені здавалося, я навчився, а потім продемонстрував мені, як насправді слід застосовувати магію. Після його порівнянь і демонстрацій я зрозумів, що майже нічого не вмію. Його терпіння до мене було титанічним, він міг годинами пояснювати основи, правильність застосування магії, а його методи відпрацювання магії були вимогливими до дрібниць. Геон наполягав на досконалості, проводячи мене через кожне просте заклинання, кожний рух, і тільки коли мій контроль над магією ставав інстинктивним, природнішим, ми переходили до наступного заклинання.

Не відставали від мене й Альміса з Віаром, перевіряючи навички слідопита в умовах лісу, заодно на відпочинку я шукав напрямок рунних каменів. Мені зовсім не дали відпочити та насолодитися лісовою подорожжю. Другого дня, прочісуючи ліс у пошуках, ми натрапили на рунний камінь, схований під шарами землі та корінням, як він сюди потрапив ніхто не знав, а я сподівався запитати це у воїна, який був у ньому.

Так ми й мандрували лісами, а коли дісталися до поселення, сонце вже сідало. Місцеві ельфи тепло зустріли нас, а після невеличкого відпочинку і перекусу нашу групу запросили на велику галявину посеред селища, настав час для проведення ритуалу призову воїнів. Чутки про це швидко поширилися та незабаром усе поселення зібралося подивитися. У повітрі наче витало передчуття, здавалося, навіть самі дерева й ліс затамували подих перед цим дійством. Геон виголосив полум'яну промову, про справедливість добра і всього іншого, а також про секретність цієї події та попередив усіх, щоб мовчали про все, що побачать. Я його погано слухав бо намагався повторити в цей час руни.

Що ж почнемо, я розклав у центрі галявини каміння приблизно через кожні два метри, буду вимовляти руни над кожним, а потім усіх разом активують, прочитавши одну на всіх руну відкриття, бо, як на мене, так буде видовищніше. Вимовляю і формую руни над кожним камінням, а щойно він досягав максимальної пульсації та затухав, я переходив до іншого, це означало, що все зроблено правильно.

Після читання рун десь над двадцятим камінням я помітив, що з'явилися невеличкі вогники над ними, енергія рун схоже збиралася в цьому місці й перетікала з каменю в камінь, ніби посилюючись і закручуючись навколо мене. Над кожним рунним камінням вона складалася в невеликі фігури воїнів, це було схоже на голограму. Підкликав мага.

- Ви бачите фігурки над рунними каміннями?

- Ні, нічого такого в магічному плані тут на галявині не бачу, є невеликі завихрення, але я думав, що це магія лісу так допомагає втілитися воїнам в цьому світі. Це цікаво спостереження, про це в книжках про руни згадування не має.

- Дивно, у мене зріє впевненість, що всю рунну магію на цю планету принесли вихідці з інших світів. Бо місцеві жителі це відчувають або бачать по-іншому.

- Є така теорія, але поки вона нічим не доведена.

- Я вже майже закінчив, кличте Альмісу.

Дівчина кілька днів вчила руну активації, їй було надано честь сказати останнє слово в цьому дійстві. Я повернуся, напевно, у свій світ, а вона запам'ятається як одна з тих, хто воскресив забуту легенду про рунних воїнів. Речитатив дівчини й ось це сталося. Плеск і на галявині один за одним з'являлися воїни рун - кожен у вигляді могутньої постаті, одягненої в стародавні обладунки, їх зброя виблискувала світлом забутих часів. Ельфи, які ніколи не бачили подібного ритуалу, з благоговінням спостерігали за тим, що відбувається, їх обличчя осявало світло місцевих магічних ліхтарів і покликаних рунних воїнів.

Коли всі воїни повністю матеріалізувалися, Барк вийшов уперед і привітав їх, мабуть, відчуваючи зв'язок із кожним із них. Це були не просто бездумні слуги - це були воїни зі своєю історією життя, присвяченої боротьбі зі злом та покликані захищати та служити добру за допомогою магії рун. Сьогоднішнє дійство і зустріч із ними здавалася початком чогось більшого, того, що визначить прийдешні битви та змінить цей світ, я сподіваюся на краще.

Ельфи мовчки спостерігали за тим, що відбувається, але в їх очах зчитувалась цікавість і повага. Потім були зустрічі, наради та обговорення ситуації, що склалася у світі. Я згодом став не потрібен і пішов спати: завтра знову новий день, який обіцяє мені щось нове.