Розділ 15.

Рано вранці ми ледь встигли нашвидкуруч перекусити, перш ніж вирушити на наступний корабель, що мав повезти нас далі. Прохолодне повітря столиці було наповнене запахом гнилих водоростей. На вулицях ще майже нікого не було, а коли ми підходили до причалу, здалеку долинали лише крики чайок та голоси рибалок, що відчалювали від берега. Наш корабель погойдувався на хвилях у ранньому передсвітанку.

Ми швидко піднялися на борт, де команда вже щосили готувалася до рейсу. Канати були відв'язані, вітрила частково розгорнуті, і невдовзі додали ще вітрил і корабель відчалив, ковзаючи спокійними ранковими водами. Перед нами знову простягалося море — безкрайній синій простір, що здавався нескінченним. Лише праворуч час від часу на горизонті з’являлися невеличкі острівці та скелясті виступи. Вітер натягнув вітрила, і ми набрали швидкість, прямуючи до першого порту, з якого почалася моя подорож по землях гномів.

Загалом ця подорож видалася спокійною: буревіїв й штормів нам по дорозі не зустрілося, корабель плавно розсікав воду, залишаючи за собою білий слід. Команда гномів вправно працювала, регулюючи вітрила та стежачи за порядком. Над палубою лунало ритмічне поскрипування брусів, а ніжний шурхіт хвиль слугував заспокійливою музикою до нашої подорожі. У міру того, як ми віддалялися від столиці, пейзаж майже не змінювався: височіли гори, а берегова лінія здавалася нескінченною, змінюючись затоками, бухтами та піщаними пляжами. Час від часу ми пропливали повз невеликі рибальські човни, а їх екіпажі привітливо махали нам руками.

Сонце підіймалося все вище, нагріваючи палубу і заливаючи море золотистим світлом. До полудня вода перетворилася на величезне мерехтливе покривало хвиль, а вітер не вщухав, підганяючи нас у гарному темпі. Більшу частину часу я провів на палубі, вдивляючись у безкрайній океан, а думки вільно дрейфували, перескакуючи з однієї теми на іншу. Я згадував пережиті події на континенті гномів та міркував, що чекатиме мене далі. Іноді команда розповідала нам свої історії про морські пригоди, про дивних істот, що ховаються в глибинах, та далекі порти, наповнені екзотичними товарами та рідкісними виробами інших народів, що населяють цей світ.

За кілька днів, коли сонце почало сідати, заливаючи обрій теплим помаранчевим світлом, на горизонті з’явилися обриси нашого пункту призначення — порту, з якого почалася моя подорож. Тут усе так само вирувало життя: кораблі всіх розмірів прибували й відпливали, а їх вантажі розвантажували гноми та місцеві торговці. У порту лунав шум хвиль, що розбивалися об причали, а торговці торгувалися за свіжу рибу, спеції та екзотичні товари з далеких країн.

Нарешті, наш корабель пришвартувався до причалу. Команда вміло закріпила його важкими канатами, і ми ступили на дерев'яні настили, знову опинившись у знайомому порту. Ми повернулися туди, де розпочалася наша подорож цим континентом. Сьогоднішня ніч стане для нас останньою в цьому місті, вже завтра ми вирушимо назад, до міста людей, а потім до печери Геона в ельфійському лісі.

Я ступав на берег, а думки роєм кружляли в голові: я виконав тут усе, що він просив. Рунні камені здобуто, я багато чому навчився, пізнав та пережив стільки, скільки вистачило б на кілька життів. Але що ж далі? І як мені, зрештою, повернутися до свого світу?

Порт, на перший погляд, не сильно змінився відтоді, як ми його покинули. Проте для мене він виглядав зовсім інакше. Час, проведений у світі магії, у світі гномів і битв, змінив мене. Відтоді я багато чого побачив та відчув те, що залишиться недосяжним для більшості тих, хто живе на моїй рідній планеті. Проходячи гамірним портом, я відчував щемку ностальгію за щойно пережитими пригодами та водночас гостре передчуття того, що на мене чекає попереду.

Ніч ми провели в порту: смачно поїли, відпочили після хитавиці на кораблі й нарешті позбулися запаху риби. Зранку всі знову вирушили у своїх справах і завданнях, тут ранкове повітря було особливо насиченим, біля таверни віяло здобними булками та пряними напоями. Ельфійка та воїн до обіду зробили останню спробу скупитися у місцевих торговців антикваріатом й зуміли роздобути ще один рунний камінь. Після ретельного пошуку за допомогою рун я зрозумів, що на цьому континенті залишилося лише два-три рунні каміння.

До полудня ми повернулися в порт. Біля причалу на нас вже чекав інший корабель, готовий вирушити до ельфійського лісу. В порту до нашої групи приєднався Рдам, який вирішив продовжити подорож разом із нами. Як я зрозумів, пророк доручив йому супроводжувати мене, допомагати та просити, щоб я поділився з ним своїми кресленнями та ескізами. Потім, за його словами, він буде їх збирати, опрацьовувати та передавати на батьківщину. Рдам, з його серйозним виглядом та інструментами на поясі, став новим, хоча й несподіваним, членом нашої маленької команди.

На останніх переданих їм малюнках я завершив механічний годинник з описом принципу дії та додав поліспаст — систему з блоків для підйому вантажів. Хоча я бачив у порту у гномів вже щось подібне на кранах. Якщо тут використовують таке, то нічого страшного не буде, все одно сказали малювати просте. Мені довелося також пояснити та накреслити основи роботи простих механізмів: гвинта, похилої площини, клина, важеля, колеса з віссю та шківа. Ще планую намалювати приклади комбінованих машин, таких як точило для вже намальованого олівця або секатор, хоча я вже тут бачив ножиці, потім додам ще щось.

Коли ми піднялися на борт, корабель та команда вже були готові до відплиття: якір підняли, вітрила розпустили, і незабаром ми залишили порт, прощаючись із континентом гномів.

Подорож почалася мирно, океан під кораблем був спокійний. Деякий час море здавалося майже безтурботним: вдалині граціозно стрибали дельфіни, а під поверхнею води проносилися величезні кити. Це було для мене рідкісне й захопливе видовище. Вперше я так близько бачив цих велетнів — їхні масивні тіла ковзали по хвилях, немов стародавні стражі глибин, або як підводні човни океану. Рдам дивився на них, широко розкривши очі від благоговіння. Він із захопленням показував на кожну істоту, яку бачив у воді. Його зачарування океаном було помітним, адже, схоже, він уперше вирушив так далеко від рідних країв.