Розділ 15

Рано вранці ми ледь встигли нашвидкуруч перекусити, перш ніж вирушити на наступний корабель, що повезе нас далі. Прохолодне повітря столиці було наповнене запахом солоної води, на вулицях ще майже нікого не було, а коли ми підходили до причалу, вдалині було чутно тільки крики чайок і рибалок, які відчалювали від берега. Корпус корабля погойдувався на хвилях у ранньому світлі, а місцеві вантажники закінчували підготовку до відплиття. Ми швидко піднялися на борт, команда теж уже щосили готувалася до відплиття. Канати були відв'язані, вітрила розгорнуті та незабаром корабель відчалив від порту, ковзаючи спокійними ранковими водами. Перед нами простягалося море - безкрайній синій простір, який здавався нескінченним, лише праворуч зрідка порушували краєвид невелики острівця або виступи скель з води. Вітер підхопив вітрила, і ми набрали швидкість, прямуючи до першого порту, з якого ми почали свою подорож до світу гномів.

Подорож була спокійною: корабель плавно розсікав воду, залишаючи за собою білий слід. Команда гномів споро працювала на судні, регулюючи вітрила і стежачи за тим, щоб усе йшло добре. Над палубою лунало ритмічне поскрипування корабельних брусів, а ніжний шурхіт моря слугував заспокійливою музикою до нашої подорожі. У міру того, як ми віддалялися від столиці, пейзаж майже не змінювався. Високі гори і порізана берегова лінія гном'ячих земель так само була присутня вдалині, змінюючись широкими затоками, відкритими бухтами і далекими піщаними горизонтами. Час від часу ми пропливали повз невеликі рибальські човни, а їхні екіпажі махали нам руками. Сонце піднімалося все вище в небо, нагріваючи палубу і заливаючи прибережну воду золотистим світлом.

До полудня море перетворилося на величезне мерехтливе покривало хвиль, а вітер не вщухав, підганяючи нас у хорошому темпі. Більшу частину шляху я провів на палубі, дивлячись на океан, а мої думки дрейфували так само вільно, як і корабель. Я згадував пережиті події на континенті гномів і думав, що на мене чекає далі. У цей самий час команда гномів розповідала історії про свої пригоди на морі, про дивних істот, що ховаються в морських глибинах, про далекі порти, наповнені екзотичними товарами і рідкісними виробами інших народів, що населяють цей світ.

За кілька днів, коли сонце почало сідати, заливаючи обрій теплим помаранчевим світлом, з'явилися обриси нашого пункту призначення - першого порту, звідки почалася моя мандрівка до земель гномів. Порт тут так само гудів як вулик, у ньому вирувало життя: кораблі всіх розмірів прибували й убували, а їхні вантажі розвантажували гноми й місцеві торговці. У повітрі стояв шум хвиль, що билися об причали, а торговці торгувалися з покупцями за свіжу рибу, спеції та екзотичні товари з далеких країн.

Коли наш корабель наблизився до причалу, команда вміло спрямувала його на місце, закріпивши канатами й опустивши трап. Ми зійшли на берег, знову ступивши на знайомі дерев'яні настили порту. Наша морська подорож пройшла спокійно і без пригод, а тепер ми повернулися туди, звідки все почалося на цьому континенті, ще одна ніч і ми вирушимо назад до Грона, до його печери та ельфійського лісу. Я виконав те, що він просив, дістав рунні каміння воїнів, багато чому навчився, пізнав і пережив, що далі ми робитимемо і як мені потрапити знову додому у свій світ.

З цими думками я спускався на берег. Порт не сильно змінився відтоді, як ми його покинули, але тепер він здавався мені іншим. Час, проведений у світі гномів, змінив мене, я багато чого побачив і відчув те, що мало хто бачив із тих, хто живе на моїй планеті. Проходячи жвавим портом, я відчував ностальгію за вже пережитими пригодами і передчуття того, що чекає на мене попереду.

Ми провели ніч у порту, поїли смачної їжі, відійшли від вічної хитавиці, відмилися від запаху риби та відпочили після подорожі. Зранку всі вирушили у своїх справах і завданнях, тут ранкове повітря було особливо свіжим, біля таверни віяло здобними булками та пряними напоями, ельфійка і воїн до обіду зробили останню спробу скупиться у гном'ячих торговців і зуміли роздобути ще один рунний камінь. Після додатково проведеного пошуку я був упевнений, що на цьому континенті залишилося всього 2-3 рунних каміння. До полудня ми повернулися в доки, де на нас чекав наступний пункт призначення - ельфійський ліс і повернення до Грона. Ми сіли на корабель, що прямував у ці далекі звідси ліси, ще з нами вирушив гном Рдам, який бажав продовжити мандрівку, і так зрозумів, що його відправили гноми, щоб я малював їм нові малюнки.

З останнього намальованого я закінчив механічний годинник з описом принципу роботи, ще додав поліспаст - систему з кількох рухомих і нерухомих блоків, хоча я бачив у порту в гномів щось подібне на крани. Якщо вже використовують таке, то нічого страшного, все одно сказали малювати все просте. Не пам'ятаю точно, начебто існує шість простих машин: гвинт, похила площина, клин, важіль, колесо і вісь, а також шків. Це я намалював, потрібно додати тепер комбіновані машини - це механізми, що складаються з двох або більше простих машин. Намалюємо кілька їхніх прикладів: ручна точила для вже намальованого гномам олівця і секатор, але я вже тут бачив ножиці, потім додам ще щось. Команда корабля вже приготувалася до відплиття, підіймали якір і розпускали вітрила, а незабаром ми відпливли, залишивши позаду порт і континент гномів.

Подорож почалася мирно, океан під кораблем був спокійний. Деякий час море здавалося майже безтурботним, вдалині граціозна стрибали дельфіни, а під поверхнею води проносилися величезні кити. Це для мене було рідкісне і захопливе видовище, вперше я так близько бачив цих громадин, їхні величезні тіла ковзали по хвилях, немов стародавні стражі глибин, як підводні човни океану. Рдам розглядав їх широко розкривши очі від благоговіння, він із захопленням вказував на кожну побачену ним істоту, його зачарування океаном було відчутним, мабуть, уперше він вирушив так далеко від рідних країв.

Але через кілька днів, коли ми вийшли у відкрите море, небо потемніло, а легкий вітер перейшов у лютий шторм. На горизонті зароджувався грозовий фронт, а незабаром ми опинилися в самому його серці. Хвилі з силою билися об борт корабля, кидаючи його з боку в бік, а команда намагалася втримати керування. Злива була сильна, а вітер завивав, погрожуючи розірвати вітрила, що залишили для маневрування.