Розділ 9.

Ми продовжували рухатися підземеллями, і наступна зупинка була у великому гроті на березі моря. Гноми потягли деякі товари кудись на вулицю, а ми ходили, розминали затерплі від сидіння ноги.

- Так, де ми все-таки перебуваємо, Барк? - продовжив ставити я запитання.

- Це стародавня фортеця вартових, - Альміса злізла з возу і махнула мені рукою. - Ходімо далі, покажу дещо, я читала про неї колись.

Ми піднялися вирізаними в скелі сходами на невеликий майданчик майже під стелею грота і зупинилися перед зачиненими дверима. Альміса смикнула кілька разів за ручку, але в неї не вийшло відкрити.

- Допоможи мені, Барк.

Воїн відчинив кам'яні двері та в ніс вдарило чисте морське повітря. Перед нами опинився невеликий розчищений майданчик з огорожею, воїн зробив крок уперед, відсуваючи ногою перед собою палиці й листя, нанесені сюди з сусідніх височин. Схоже, гноми сюди не часто заходять. Ельфійка пройшла слідом за ним, а я прикрив двері.

- Дивись який простір. - сказала мені вона.

Такої краси я не бачив навіть на фотографіях, безкрає море з кількома вітрильними кораблями вдалечині, ліворуч знаходилася фортеця у своєрідній бухті з низькими скелями по краях. А цей майданчик розташовувався на одній з височин гори, акуратно вирубаний і обгороджений. Напевно, колись тут був спостережний пункт і з моря його не було помітно. Праворуч були місцями посаджені дерева в певній послідовності, утворюючи щось на кшталт невеликих садів із фруктовими деревами, скріплені переплетенням гілок і стовбурів.

Зліва внизу виднівся рівний майданчик, схожий на причал біля моря, гноми там унизу перетягували тюки й бочки на вози зі складу, в обладунках ходили кілька воїнів з великими дворучними сокирами й арбалетами. До порту прилягала велика кам'яна будівля, а в самій горі були помітні бійниці, розташовані над водою і вирубані прямо в скелях. Спереду входи в гору захищені кам'яними стінами та великими металевими воротами, звідси було помітно механізм, що складався з ланцюгів, який, очевидно, відкривав їх. На стіні над воротами стояв гном і дивився кудись у морську далечінь.

- Це стародавня фортеця вартових, - повторилася Альміса. - Ніхто не знає хто її побудував і скільки їй точно років. Коли гноми прийшли на ці землі вона вже існувала, їм вдалося відновити фортифікаційні споруди та посилити оборону.

- Від кого тут оборонятися на березі, пірати?

- Ні, морські тварюки та чудовиська, уподобали колись це місце. Полювали звідси в тунелях на гномів, а потім воїни рун звільнили цю твердиню.

- На кого вони були схожі, ці тварюки?

- Чудовисько на великого восьминога, а тварюки на риб, що прямо ходять, з гарпунами з кісток. У фортеці є фреска на стіні, будемо спускатися в низ, подивишся. - відповів Барк.

- Тут є місце на березі, де загинули кілька воїнів рун. Вони боролися з морським чудовиськом. За моїми записами тут загинули шість воїнів, я розпитувала нашого візника. Трьох забрали в місто, інші десь пропали в безоднях океану або на березі. 

- Сходимо, я спробую пошукати метало детектором на березі.

- Добре.

Ми спустилися у фортецю і відразу ж попрямували до фрески. Вона займала всю стіну стародавнього залу, являла собою шедевр, що захоплює дух. На ній була зображена легендарна битва між п'ятнадцятьма воїнами рун і величезним восьминогом на березі моря, охопленого штормом. Кожна деталь була ретельно прописана, передаючи напруженість і драматизм епічного протистояння. На передньому плані в різних позах стояли воїни рун, які воювали зі щупальцями восьминога на тлі хвиль, що розбиваються о берег. На кожному воїні були унікальні обладунки, прикрашені рунами - символами їхньої сили та спадщини. Воїни володіли найрізноманітнішою зброєю - від блискучих мечів і сокир до пік і луків. Їхні рішучі обличчя добре промалював художник, вони билися з ворогом, що стояв перед ними. 

Над ними височів величезний восьминіг, його масивні щупальця люто тріпотіли в бурхливому морі. Очі істоти світилися, а її гострий і грізний дзьоб було частково помітно під бурхливою хвилею. Щупальця були поцятковані присосками та шрамами - свідченнями битв, які вела ця тварюка протягом століть. На задньому плані фрески зображено грозове небо, над яким зловісно клубочаться темні хмари. У небі промальовані блискавки, які підсвічували поле бою спалахом. Саме море було виконано з неймовірною реалістичністю, хвилі розбивалися і пінилися навколо тих, хто воює, додаючи відчуття руху і швидкості. Я навіть походив з боку в бік і здавалося, що битва жива і відбувається в цей момент.

Стоячи перед фрескою, я чув гул океану за стіною і крики гномів на причалах, які б'ються з поклажею на возах. Художник майстерно передав силу і хоробрість рунних воїнів, що борються з труднощами, які прославили їх і цю легендарну битву. Фреска слугувала не лише витвором мистецтва, а й нагадуванням про історію та героїзм рунних воїнів, бувши вічною даниною поваги, хоробрості та майстерності тих, хто протистояв темряві та боровся за захист цього світу.

- Куди далі Барк. – спитав я, коли трохи відійшов від фрески.

- Тут не далеко, відразу за пірсом. - ми пройшли кілька сотень метрів по пірсу і перед нами відкрилася велика мілина. За невеликим камінням я дістав зі сховища кільця метало детектор і приготував його до роботи на піску. Мій був оснащений повним функціоналом для пошуку на морському пляжі. Інтелектуальний баланс ґрунту давав змогу компенсувати вплив морської солі та усував помилкові спрацьовування, а все це забезпечується технологією дискримінації, що дає змогу пошуковій котушці точніше розрізняти, який метал під землею. Адже я не хочу витратити всі свої сили на викопування залізяк. Увімкнувши збережені налаштування на рунні каміння й пішов уперед.

Біля скель берега був встановлений висічений із граніту рунний воїн з мечем. Тепер тут панувала безтурботна і спокійна обстава, хвилі м'яко билися об піщаний берег і ніщо не нагадувало про ті стародавні бурхливі та героїчні часи: піски часу стерли всі фізичні сліди протистояння. Вирішивши знайти хоч якісь залишки минулого, я почав метало детектором методично досліджувати місцевість у пошуках рунних каменів.