Розділ 8.

- Я думав, що всі гноми живуть під землею - сказав я, спускаючись досить крутими сходами до приміщення таверни. 

- На цьому острові знайшли великі поклади руди, - розповідав воїн, - і першими його зайняли гноми, те, що ти бачиш, це тільки верхівка міста, під землею розташовано багато тунелів, де все видобувається. Тут живе близько ста тисяч гномів.

- Вже більше. - сказав Альміса.

- Чим вони тут харчуються?

- Придатної для сільського господарства родючої землі на скелях тут дуже мало, та й просто рівних поверхонь, на які можна обробляти родючий шар, теж небагато, а ще близькість солоного моря і вітру. - продовжувала ельфійка - А ось у будівництві підземних приміщень гноми досягли вельми великих висот. Та і їм самим під землею жити зручніше. Тому там розташовані своєрідні теплиці з вирощування грибів та інших рослин якими вони харчуються. 

- Вони на поверхні почуваються так само як ми в їхніх тунелях, знав давно багатьох, бував у їхніх підземеллях. - додав Барк - Насправді ми зараз перебуваємо на вельми населеній місцевості, місто гномів все під нами, там коротунів живе багато. Просто все під землею, а на верху це для приїжджих.

- А що там на ринку говорили про торгову зону? - поцікавився я, оглядаючи доволі великий хол зі стійкою, в який ми потрапили, спустившись сходами. Тут вже стояв Сет та домовлявся.

Якщо таверна в порту з першого погляду більше нагадувала корчму, у всякому разі, увійшовши в неї, насамперед ти потрапляв до їдальні, то тут вже була більш звична мені картина. Нормальний хол, стіни й підлога викладені кам'яною плиткою, у кам'яних рамах намальовані картини з пейзажами, як підземними, так і такими, що зображають море, ліс, ось тільки вікон тут немає. За місцевим високим столом сиділа гнома і зараз щось захоплено обговорювала з Сетом, який спустився першим. А ось слуги всі виявилися з різних рас.

- Тут є кілька ринкових площ у місті. - відповіла Альміса на моє запитання, сідаючи на один зі стільців. - Тут є оптовий на верху і роздрібний, а є ексклюзивний міський для різних гостей і різних товарів. Обладнані на всіх рівнях склади, торгові площі, є житлові квартали для тих, хто все це обслуговує. Ну і таверни, шинки, крамниці, розважальні заклади - все, що належить бути в подібних місцях. Першу площу, що біля самого порту, вже проходили, ще одна поруч на першому рівні під землею, дещо осторонь центральних ходів, тож вхід туди тільки через підземні тунелі, які до них ведуть. А навіщо тобі?

- Та просто цікаво, подивитися б, що там продають.

- Тут усе за запрошеннями від торговців, - задумалася дівчина. - Якщо хочеш на товари подивитися, то треба по крамницях на поверхню йти, а на міський ми потрапимо, напевно, сьогодні. Там правда дорожче, але різноманітніше.

- А де ми тут будемо шукати рунні каміння? - зацікавився я. - І відомо де знаходиться пророк?

- Я тобі розповім, - почав Барк, - до міст гномів поверхнею не доберешся, тільки під землею. Тут інші вози потрібні та провідники. У них влаштовані містечка вздовж перевалів і шахт, у яких видобувають корисні копалини. Між ними курсують підземні каравани та возять товари, та й угод досить багато укладається під землею. Гномам зручно, звідси прямі шляхи ведуть і до столиці гномів цього острова, вона розташована далі на північ приблизно за 50 км звідси. Нам туди й треба, там і живе пророк.

- Я все замовив. - підійшов до нас Сет. - Добре, що я заздалегідь через зв'язок передавав заявку на кімнати, вдалося якраз зняти сусідні. Ідемо.

Нас провели по номерах, де ми й склали свої речі. Тут, до речі, номери виявилися набагато кращими, ніж у портовому місті. Кімнати невеликі, десь на десять квадратних метрів, ліжко, стілець і стіл, на стінах і стелі барельєфи з каменю, на підлозі біля ліжка щось, що нагадує наше коркове дерево. Цікаво, до речі, як вони тут усе опалюють, у кімнатах виявилося досить тепло і не сиро, це ж підземелля. Освітлювалася кімната тьмяним світлом, що виходило від двох кристалів, які добувають десь у надрах гір. Ми заселилися, помилися, а потім вийшли в їдальню на перекус.

У таверні інтер'єр був спартанський, нічого зайвого. Урізноманітнювали обставу лише кількома гобеленами на стінах, тільки на цих були не пейзажі, як у холі, а якісь сцени з життя гномів.

Годували смачно, але ціни тут були вищими ніж в порту. Під кінець перекусу до нас підійшов один із гномів, який погодився взяти нас у караван до столиці. Сет замовив напої, і вони разом з воїном обговорювали умови мандрівки, а ми з Альмісою слухали. Легенда була та сама, ельфійка мандрує, хоче купити дивовижі та подивитися світ.

Подавали в таверні переважно сидр, пиво і міцну грибну настоянку. Вино було привізне, і коштувало значно дорожче. Ближче до обіду, за місцевим часом, таверна почала заповнюватися розумними з різних рас. Жодних расових забобонів серед присутніх тут істот я не помітив. Усі спілкувалися нарівні. А коли до нас підійшов один із помічників караванника, ми вирушили по місцевих крамницях за товарами.

Міський ринок гномів був жвавим вуликом, наповненим багатими ароматами їжі, дзвоном металу і жвавою балаканиною торговців і покупців. Нижній ринок розкинувся у величезній печері, його стеля виблискувала яскравими кристалами, що заливали все навколо м'яким, потойбічним світлом.

Уздовж широких доріжок стояли прилавки з міцного каменю, кожен з яких демонстрував різноманітні товари, що відображали знамениту майстерність і винахідливість гномів. На одному з прилавків коваль вибивав хитромудрі візерунки на обладунках, і ритмічний дзвін його молота лунав у повітрі. Його експозиція містила в собі безліч прекрасно виконаної зброї та обладунків: від мечів і бойових сокир до якісно деталізованих щитів, і шоломів, кожен з яких є свідченням його майстерності. Тут зупинився Барк і Сет.

Альмісу привернула увагою ювелірна крамниця, вона виблискувала асортиментом дорогоцінних каменів і ювелірних виробів прекрасної роботи. Каблучки, намиста та браслети, прикрашені смарагдами, сапфірами та рубінами, спокусливо блищали у світлі печери. Ювелір, товстий гном з гострим поглядом, оцінив нас, дуже вміло виявив смаки ельфійки та почав пропонувати в поєднання до її коштовного каміння прикраси, його збільшувальне скло лише й миготіло, показуючи різновиди та красу каміння, вихваляючи ограновування. Схожі ми тут на довго і лише через годину ми вирушили далі.