Розділ 3.

Наступного дня я прокинувся у гарному настрої. Лежачи в ліжку із заплющеними очима, я думав, який дивний сон наснився мені цієї ночі. Ельф, печера, похід до млина, підвал зі скелетом, руни якісь, інший світ. Ще лежачи в ліжку, я потягнувся, випадково схрестив руки і відчув перстні на руках і розплющив очі. Спати більше не хотілося, браслет також був на місці. Кімната була слабо освітлена, швидше за все світло потрапляло з проробленого отвору на стелі. Я встав, пригадав усі, що трапилися вчора, та шкода, що це був не сон. Одягнувшись у запропонований мені вчора одяг, я побачив, що тут же на столі лежав і пояс із ножнами для мого меча. Надягши пояс і причепивши меч, я попрямував розшукувати ельфа. Вже в мене сформувалися нові питання щодо мого перебування тут.

Вибравшись у печеру, я помітив, що вона також освітлена зробленими в стелі отворами. Пригадавши, в якому боці вчора ми їли, я подався до цього приміщення. У ньому ельфа не було, зате тут стояла вчорашня їжа. Трохи перекусивши, я почав шукати дідуся в інших приміщеннях. Їх всього виявилося сім; де я спав, їдальня, стайня з нашими кіньми, коридор з виходом на вулицю, далі за моєю кімнатою я виявив порожню кімнату зі столом і ліжком. Навпроти, була комора з якимись баночками та пляшечками, та холодильна камера. Залишалася ще одна з великими, масивними дверима, за нею я і знайшов ельфа.

- Доброго ранку - сказав він, коли я заглянув у кімнату - заходь, сідай. Кімната була найбільша, що була в печері, тут був великий стіл, полиці з книгами, стійка зі зброєю, щось схоже на диван з кріслами і велике вікно з балконом, заплетеним зеленню та незрозумілі мені предмети.

- У тебе бачу, з'явилися нові питання? - спитав він, бачачи моє задумливе обличчя.

- Так є трохи. – відповів я. - Ніч-мати дасть пораду, так у нас кажуть.

- Що ж цікавий вислів. Почнемо спочатку з твоїх питань.

- Ну, ви з'ясували з тим камінням? Може він мені може допомогти повернутися додому?

- На жаль, тобі він не допоможе! Я з'ясував, що цей камінь належить воїну руни з ім'ям Барк, який був разом з імператором у тому поході. Однак для того, щоб з'ясувати, що сталося, потрібно його самого запитати.

- Як спитати, це ж камінь.

– Це не камінь, це магічний артефакт. З його допомогою людина чи будь-яка інша істота нашого світу може викликати собі на допомогу воїна. Воїн не старіє на відміну від істоти, що його викликав, він знаходиться за межею буття і може служити по саму смерть господаря і тільки за праву справу, злу служити не може. – наголосив він. – Про це подбали старі маги нашого світу. Майстерність кожного викликаного воїна залежить від руни та накреслених на ній символів. За легендою ці воїни жили насправді, в той час, коли нашому світу загрожувало велике зло, найсильніші маги створили непереможне військо, де пов'язали воїнів з таким же камінням, щоб відновлювати загиблих воїнів відразу на полі бою. Перемогу було здобуто, але секрет відновлення воїнів рун був згодом втрачений. Після їхньої смерті залишалося тьмяне мерехтливе каміння, як викликати воїна з каменю ніхто не знав. Воїни гинули і на той час, як я народився, їх залишалося близько двадцяти п’яти з п'ятисот. Вони були віддані імператору, оскільки той боровся мир на нашому континенті. Зникли разом із ним усі ці воїни, за моїми відомостями, залишилося ще кілька десятків каменів у замку в скарбниці решта або зникла, або втрачена. А якщо Тирса викинуло у твій світ з руною іншого воїна, то означає, що до того моменту, як зникли імператор зі своїми людьми, цей воїн Барк був вже мертвий. Відновити його в імператора не було можливості, але чому він віддав камінь іншому воїну рун, я не знаю.

- Якщо я правильно зрозумів, то від Тірса теж мав залишитися камінь. Чому від нього залишився скелет?

- Швидше за все у вашому світі повернення в камінь було неможливим, а після його смерті камінь мав переміститися в наш світ. Десь в палаці імператора є кімната де вони з’являються.

– Що це нам дає?

- Із записів Тірса випливає що треба попрямувати до тлумача з ім'ям або прізвищем на Ні… можливо йому щось відомо, а можливо він вкаже шлях. Я намагатимуся дізнатися про нього від мого народу чи з інших джерел. Ти мені допоможеш у пошуках, а я тобі допоможу повернутися додому і навчу всьому, що знаю.

- Ну, напевно, це рівноцінний обмін, - відповів я, хоча мені здавалося, що ельф не домовляє чогось, - що мені потрібно буде зробити?

- Тобі треба буде вирушити в те місце, де знаходиться цей тлумач і все дізнатися в нього.

- Сам мушу вирушити?

- Я не можу поїхати з тобою, мене шукають і знають в обличчя. Після твого навчання ти зможеш вирушити і все дізнатися. Я дам усі необхідні дані про цей світ, з тобою піде один молодий ельф на ім'я Фаргон, я передав учора звістку своїм родичам, він прибуде сьогодні надвечір.

- Як довго триватиме навчання?

- Все залежить від першого у нас з тобою так би мовити уроку, від твого сприйняття знань, після нього я зможу сказати скільки це займе часу.

– Зрозуміло. Я згоден, вам допомогти, іншого виходу я не маю. Куди і коли вирушати? - а будь, що буде, подумав я.

- Це життєве важливо як для тебе, так і для мене. Послухай, навчену життям людину, постарайся в поході бути не помітним і не привертати багато уваги. Те, що відбувся перехід у наш світ, знаю не лише я, а й мої супротивники, вони шукатимуть тебе. Будь обережним.

- Я все зрозумів, постараюся.

- Зрозумій, мені не потрібні твої подвиги, мені потрібний результат. А щоб досягти успіху, ти маєш багато чого навчитися. Я можу дати тобі ці знання, але щоб запам'ятати їх, потрібна наполегливість і наполеглива і довга робота. Я мушу навчити тебе захищати своє життя. Якщо ти не зрозумієш цього, то краще ти залишишся тут, допомагатимеш мені по дому, ніж помреш у якійсь забігайлівці під час бійки або від людей у чорному.

- Так я зрозумів. А хто ці люди у чорному?

- Я вірю тобі. Вважай ці слова моїм першим уроком. Ці люди спеціально навчені вбивці, які за наказом одного відомого мені мага наводять свій лад в імперії.