Розділ 3.

Наступного дня я прокинувся в гарному настрої. Лежачи в ліжку з закритими очима, я думав, який дивний сон мені наснився: ельф, печера, похід до млина, підвал зі скелетом, якісь руни, інший світ... Потягнувся та випадково схрестив руки й відразу відчув на пальцях кільця. Відкривши очі, я зрозумів, що спати більше не буду. Я був в печері. Браслет теж був на місці. Кімната була ледь освітлена — мабуть, світло проникало через отвір у стелі. Я встав, згадав усі вчорашні події та зрозумів, що це все був не сон.

Одягнув запропонований магом одяг і побачив, що під ним на столі лежав пояс з піхвами для мого меча. Взявши пояс та прихопивши меч, я вирушив на пошуки старого ельфа. У мене з'явилися нові запитання щодо мого перебування тут.

Вийшовши з кімнати, рушив коридором і помітив, що він вдень також освітлювався крізь якісь отвори в стелі. Пригадавши, де ми вчора вечеряли, я зазирнув до того приміщення. Ельфа там не було, зате в казані стояла приготована їжа. Трохи перекусивши, я пішов шукати господаря в інших кімнатах. Їх було всього в печері сім: моя, їдальня, стайня з нашими кіньми та коридор із виходом назовні. Позаду моєї кімнати я знайшов ще одну, порожню, зі столом та ліжком. Навпроти неї була комора з банками, пляшками та приміщення, що слугувало льодовнею. А останні двері в коридорі були великими й масивними — саме за ними я і знайшов ельфа.

— Доброго ранку, — сказав він, коли я зазирнув до кімнати.

— Заходь, сідай.

Ця кімната була найбільшою в печері. Тут стояв великий стіл, обабіч височіли полиці з книгами, у кутку виднілася стійка зі зброєю. Окремо було щось схоже на диван із кріслами, а також велике вікно з балконом, обплетеним зеленню. Крім цього, в кімнаті було ще кілька незрозумілих для мене предметів.

— У тебе, мабуть, з'явилися нові питання? — спитав він, побачивши моє задумливе обличчя.

— Так, є кілька, — відповів я. — «Ніч-мати дасть пораду, що робити далі», — так у нас кажуть, коли треба обміркувати важливі новини.

— Цікаве прислів'я. Що ж, почнімо з твоїх питань.

— Ви з'ясували, що це за камінь? — почав я. — Може, він допоможе мені повернутися додому?

— На жаль, він тобі не допоможе. Я з'ясував, що цей камінь належить воїну руни на ім'я Барк, який був разом з імператором в останньому поході. Однак, щоб дізнатися, що сталося, потрібно запитати самого воїна.

— Як запитати, якщо це камінь?

— Це не просто камінь, а магічний артефакт. З його допомогою навчена людина чи будь-яка інша істота цього світу може викликати собі на допомогу воїна. Воїн не старіє, на відміну від істоти, що його викликає, і може служити дуже довго, аж доки його не вб’ють. Але він служить лише правій справі, злу служити не може, — наголосив ельф. — Про це подбали давні маги нашого світу. Майстерність кожного воїна залежить від руни та символів на ній. За легендою, ці воїни були покликані, коли нашому світу загрожувало велика небезпека. Тоді найсильніші маги людей за допомогою рунної магії створили непереможне військо, пов'язавши воїнів із такими ось каміннями, щоб миттєво відновлювати загиблих на полі бою. Перемогу люди тоді здобули, але секрет призову воїнів рун згодом було втрачено. Після їхньої смерті залишається лише ось такий тьмяний, мерехтливий камінь. Як викликати воїна з каміння, сьогодні ніхто не знає — ритуал призову загублено. Воїни з часом гинули, і до мого народження їх залишилося близько дев’яносто п’яти з п'ятисот. Вони були віддані імператору, оскільки той боровся за мир і розвиток на нашому континенті. Усі останні воїни зникли разом з ним. За моїми відомостями, кілька десятків каменів залишилося в скарбниці замку, решта або зникли, або були втрачені. А якщо Тірса викинуло у твій світ із камінням іншого воїна, це означає, що на момент зникнення імператора воїн Барк уже був мертвий. Відновити його імператор сам не міг, бо не знав як. Але чому він віддав камінь іншому, я не знаю, зазвичай він носив їх із собою.

— Якщо я правильно зрозумів, то від Тірса теж мав залишитися камінь. Чому ж від нього лишився тільки скелет?

— Найімовірніше, у вашому світі повернення в камінь було неможливим, а після смерті Тірса артефакт мав сам переміститися до нас. Десь у палаці імператора є кімната, де вони з часом з'являються, якщо загубляться в іншому світі.

— Що це нам дає? — спитав я.

— Із записів Тірса випливає, що потрібно попрямувати до тлумача, чиє ім'я або прізвище починається на «Ні». Можливо, йому щось відомо, а може, він вкаже шлях для подальших пошуків. Я намагатимуся дізнатися про нього більше від свого народу або з інших джерел. Ти допоможеш мені розгадати ці таємниці, а я допоможу тобі повернутися додому і навчу всього, що знаю.

— Гадаю, це рівноцінний обмін, — відповів я, хоча мені здавалося, що ельф щось недоговорює. — Що мені потрібно буде зробити?

— Тобі треба буде вирушити до цього тлумача і дізнатися все, що він розповість про рунних воїнів.

— Я мушу вирушити сам?

— Я не можу поїхати з тобою, мене шукають в імперії та всюди знають в обличчя. Тож після швидкого навчання ти зможеш вирушити й усе дізнатися сам. Я дам тобі необхідні відомості про цей світ, і ще з тобою поїде один молодий ельф на ім'я Фаргон. Я вчора вже передав звістку ельфам. Він прибуде сьогодні надвечір.

— Як довго триватиме навчання?

— Все залежить від першого уроку, від твого сприйняття знань. Після нього я зможу сказати, скільки це займе часу.

— Зрозуміло. Я згоден вам допомогти, адже іншого виходу в мене немає. Куди й коли вирушати? — «А хай буде, що буде, — подумав я, — іншого виходу поки що не бачу. Треба розібратися, що тут узагалі коїться».

— Це життєво важливо і для тебе, і для мене. Послухай навченого життям ельфа: постарайся і зараз, і в поході бути непомітним та не привертати до себе уваги. Про те, що відбувся перехід у наш світ, знаю не лише я, а й мої супротивники та інші маги. Вони шукатимуть тебе. Будь обережним.