11 вересня 2020 року(Львів, Україна)
Бойові дії вщухли, над містом засвітилося сонце й освітило кошенят, які вже повідкривали очі, після сну.На хустині, у коробці, яка була накрита з різних боків сміттям, було 6-ть кошенят, вони вже не були беззахисними дитинчатами своєї матері.У всіх лапи стояли рівно та не хиталися, кроки були впевнені та готові пізнавати світ.Їх було 6-ть:Ася, Мурчик, Мурзік, Чик, Ліза й Афіна.
Ася була кішкою, колір хутра мала чорний, дуже схожа на свою мати, як і вона має серйозний, змучений характер, а також лідерські здібності.
Мурчик був котом, колір хутра також чорний, очі були повністю відкриті що свідчило про наляканість, кіт з дитинства був лякливим дитинчам.Тіло було меншим ніж в Асі.
Мурзік був котом, хутро було сірим з чорно-білими плямами по всьому тілу.Очі його нагадували корінного китайця, бо він часто любив мружитися з посмішкою на мордочці.Сам кіт здавався більшим та дорослішим за всіх присутніх.
Чик був унікальним котом, мав таке саме забарвлення хутра як і Мурзік, але в інших місцях.Кіт був найбільшим по ширині котом, напевно багато їв.Чик постійно спав, вже ніхто не пам'ятаю коли той в останній раз щось робив, також кіт мав кріпке тіло яке захищало його від травм.
Ліза була кішкою, мала коричневе хутро з біло чорними плямами.На перший погляд, виглядає самою розумною в сім'ї.Найпершою їй вдалося вибратися на стіл ще в старому домі.Також вона змайструвала, так сказати, сходи в коробку і навпаки з палок які вона підібрала на вулиці.
Афіна була останньою в сім'ї, колір хутра мала повністю сірий.Була, напевно, самою сміливо та дорослою.Здавалася похмурою та занадто серйозною.
Проблеми з водою та їжею першого тижня не було, Маврушка потурбувалася про це.Кошенята домовилися добувати її самостійно.Афіна і Мурзік полювали на мишей та рибу, Ліза намагалася створювати якісь споруди або винаходи, заодно і наглядала за сплячим Чиком, Ася та Мурчик займалися"Розвідкою" навколишнього світу".Так вони й жили...
Минали тижні, кошенята вже звикли до умов свого життя.У тому районі людей було не багато, що надавало більше свободу діям навколишнім тваринам.Але все одно поряд можуть перебувати вороги, які хоча і заспокоїлися після перемоги добрих котів, але свою присутність не зменшили.
Одного разу, на розвідці, Ася та Мурчик почули крики кота з провулка, вони побігли на крик.Вони зупинилися та побачили як здоровий собака загнав кота в глухий кут.Схоже, кіт та собака не мали супер здібностей як і наші герої, і тому поговорити з ними ні як не можна було.
Ася, схвильовано та напружено, промовила:
— Подивися!Там собака кота хоче вкусити, треба допомогти, — мовила та серйозно.
Мурчик, схвильованим голосом:
— Але ж там собака, ми не вміємо битися та й пес дуже великий, краще покликати когось на поміч.
Ася посерйознішала та промовила:
— Але тоді буде пізно — вона побігла в сторону собаки з котом.Мурчик покричав їй, щоб та зупинилася, але та вже не чула того і тоді кіт і сам побіг за нею.
Ася зупинилася та почала дивитися напруженою мордочкою на собаку який не звертав на неї увагу.Кішка, щоб собака звернув на неї увагу, взяла коробочку з під концерв та кинула в сторону пса.Коробочка не долетіла до собаки, а лише з грюкотом докотилася до нього.Пес ричавши, подивився на Асю, а потім побіг на неї, забувши про свою жертву яка почала тікати кудись якомога далі.Ася вже не була такою сміливою, і тому також почала тікати.Кішка зрозуміла що собака швидший і тому забралася на сміттєву гору, але довго тут було небезпечно передувати.Собака намагався зубами дістати кішку, чи то намагаючись забиратися, чи просто пригадати в гору.Сміттєва гора потроху руйнувалася і скоро впаде.Мурчик налякано дивився на те як собака хоче дістати Асю, але нічого не робив.Кіт почав роздивлятися все навкруги, кіт побачив палицю свого розміру:не велика, але кріпка.Мурчик підбіг до собаки та наляканими рухами почав бити того по хвосту.Пес перевів погляд на кота, але в той самий момент зі сміттєвої гори, прямо на голову собаки, впала скляна пляшка.Пес подумав що це кошеня так добре б'ється і тому зі скавчанням почав тікати.Таким чином Ася та Мурчик залишилися живими.