"Фінальна битва" 5/5

22 листопада 2021 року (Венеція, Італія)
Ася та снайпер Гарі дивилися один на одного, вони нерухомо стояли на даху одноповерхового будинку.Звичного шиферу на таких будинках не було, як це робиться в людському світі, схоже, коти з Венеції навмисно їх зруйнували, щоб це їм не заважало під час бою, а також, щоб облаштувати свої позиції, потипу, як це зробив ворог.
Гарі посміхаючись мовив до Асі:
 — Я наслухався, що у Львові є, такий собі, воїн кіт Ася, який неодноразово славився своєю силою та відвагою! — говорив той.
Ася, не зводячи погляд, також промовила:
 — Мені моя родина також про тебе багато чого розповіла, коли билися з тобою!Ти, напевно, посланець від Невідомого?Що ж він хоче зробити, навіщо йому ця гра? — хотіла знати та.
Гарі відповів:
 — Наша місія — змінити цей жалюгідний світ, зробити його могутнім, щоб показати людям, що ми щось можемо!У нас є супер зброя, яку ніхто не переможе! — говорив той гордо.
Ася відповіла:
 — Ваші дії руйнують всі домовленості з людьми, ви лише розв'яжете нову війну, яка ні до чого хорошого не приведе!Ми знищимо вашу зброю, саме для цього ми й тут! — говорила та пояснюючи.
Снайпер відповів:
 — Ви не пройдете далі, мої союзники зупинять твоїх родичів, а я тебе, до того, як ми активуємо нову зброю! — говорив той твердо.
Ася хитро відповіла:
 — А хто сказав, що саме ми її маємо знищити? — зловіще посміхнулася Ася.
Гарі, зрозумівши, що це лише відволікаючий маневр, оскаженів, та кинувся стріляти з гвинтівки в Асю.Кішка на це очікувала, і тому відразу ж швидко опустила лапу на поверхню, ніби хотіла її підірвати, але ні, замість цього утворилася чорна стіна з диму, яка ховала її перебування від ворога.Кулі від снайперки пролетіли наскрізь цієї магії, але не схоже, що влучили, і тому Гарі подивився у свій снайперський приціл, через, який міг бачити все наскрізь будь-яких перешкод.Ворог не побачив за чорною стіною нашої героїні, але коли опустив нижче на поверхню, то побачив Асю, яка спригнула з даху будинку, та зараз ховається за стіною.Гарі почав цілитися, бо кішка не намагалася покинути позицію, він вже був готовий стріляти своєю кулею, яка наскрізь може проходити об'єкти, але кішка, раптом, розвернулася головою до стіни та притулила лапу, і будинок підірвався.
Гарі, ледь не падаючи, почав опускатися разом з будинком до низу, але не встиг той оговтатися, як на нього вже летіла Ася, яка замахнулася вже сковорідкою.
Снайпер виставив свою гвинтівку, аби захиститися, тримаючи її двома лапами та перевернувши на бік, відбулося зіткнення.Гарі був у програшному становищі, бо він не боєць ближнього бою, і тому під тиском нашої героїні почав відхилятися назад, а його зброя гнутися, от-от програє.
Але, раптом, ворог вистрілює зі своєї гвинтівки, і куля летить кудись далеко в сторону, навіть, не становлячи загрозу для нашої героїні.Та не так все склалося, куля починає розвертатися, і вже мчить на Асю, які ще загадки ховає снайпер в собі?Кішка це бачить, і тому роз'єднує свою сковорідку зі зброєю, та влучним ударом відбиває небезпеку подалі.Але, цим моментом користується Гарі та зброєю відпихає нашу героїню подалі від себе.Ася втрималася на лапах, але, поки вона поверталася до битви, снайпер вже націлився на неї з гвинтівки та знову випромінював червону ауру, як під час бою з Будкою Чика.
Кішка швидко виставила свою сковорідку, аби захиститися, і також світилася темною аурою.
Ворог вистрелив, але нічого не відбулося, кішка навіть подумала, що вдалося відбити атаку ворога, але у її сковорідці з'явилася діра, куля пройшла наскрізь їх зброї, і не тільки її, але й Асі....
Мурка та Арчі розібравшись з охороною, спустилися сходинками в приміщення, яке перетворилося в справжній тунель, як в каналізації, але замість відходів, тут була металева поверхня, а по боках проходили великі металеві труби, у яких щось текло та зрідка кипіло.Наші герої роздивлялися все на своєму шляху, але раптом прямо попереду них пролунав голос:
 — Здивований, що ви аж сюди дісталися! — говорив голос.
Мурка та Арчі сіпнулися та потяглися до зброї, але її вирішили не діставати, бо невідома постать склала лапи одна під одну, ховаючи за ліктями.
Напевно, це був вчений, бо на ньому був білий халат, а також на лобі були дослідницькі окуляри.
Вчений мовив:
 — Мене звати Доктор Едгард!Я головний вчений цієї лабораторії, а також її наглядач, і я не дозволю увійти сюди стороннім особам! — говорив той спокійно та серйозно.
Мейсі запитала, вже готуючи магічну палицю до бою:
 — Приймеш битву проти нас? — запитувала та, намагаючись зрозуміти логіку.
Доктор Едгард відповів:
 — Ні, що ви!За мене це зроблять мої напрацювання! — промовив той, відійшов за стіну та закрив прохід металевими дверима.Зі стін почав витікати якійсь газ, наші герої, кашляючи, зрозуміли, що це отруйний газ.Наші герої поглянули назад, там двері також закрилися, вони зрозуміли, що в пастці.
Мурка відразу схопилася за палицю та націлилася на металеві двері, аби їх знищити, але магія так і не вилетіла.
Арчі мовив:
 — Напевно, кх-кх, тут не діє магія! — здогадувався той. — Можна лише користуватися холодною зброєю! — кіт поглянув на свій меч.Арчі спробував пробити ним двері, але його удар, ніби в пустоту, навіть і звук не пролунав, вони здивувалися.
Мурка промовила:
 — Кх-кх, що будемо робити, ато, кх-кх, загинемо? — промовила кішка та, тримаючись за шию лапами, опустилася на поверхню від задухи.Настала тривала тиша...
Ася, обпершися об коліно, опустилася на тверду поверхню, вона опустила голову до низу та закрила очі, її мордочка виглядала кислою, схоже від болю та від смаку поразки.Гарі мовчки спостерігав за нашою героїнею, він посміхнувся, бо відчув злість Асі, через несподівану атаку.
Наша героїня все більше ставала злішою, і ще більше почала світитися чорною аурою, схоже, вона від цього ставала сильнішою.
Дивне відчуття пронизало Асю, вона відчула себе так само як і під час битви у Львові з Джуліаном.Кішка ще більше почала горіти чорною аурою, і рана почала втягуватися, як чорна діра.Ася піднялася на свої лапи, вона виглядала страшно, у неї була неймовірна сила.Гарі охопив жах, він від побаченого почав трястися, та навіть про битву забув.Головна героїня кинулася на нього, вона своєю пробитою сковорідкою поцілила в нерухомого снайпера, від чого, той, як і Джуліан полетів в сторону.
Гарі відкинуло на дорогу за десяток метрів від місця битви, від такого, кіт прийшов до тями, він швидко піднявся та побачив, що на нього вже летить кішка.
Ворог мовив:
 — Що це за сила? — запитав той в Асі, яка зупинилася навпроти нього.Кіт досі нажахано дивився на неї, він дуже сильно ламав собі голову в думках, а потім мовив:
 — Я завершую битву!Покидаю це місце, бувай! — сказав той та побіг геть.
Наша героїня хотіла його догнати, але, раптом, відчула, що сил вже зовсім немає для переслідування.Ася, трохи постоявши, пішла шукати свою рідню...
Наші герої продовжували перебувати в смертоносній пастці, вони потерпали від отруйного газу.Раптом, Арчі виставив свій меч попереду себе на витягнуту лапу, ніби на щось вказував.Навколо нього почав з'являтися темно-сірий дим, який все більше і більше розходився по приміщенню.Мурка здивувалася, бо вже через секунду, і вона потрапила в цей простір.Раптом, почали з'являтися маленькі лапи, які намагалися до чогось дотягнутися, вони почали розлітатися в різні сторони.
У тих лапах з'явилися свої особисті маленькі мечі, якими вони почали ламати різні труби та пробивати собі дорогу.Арчі непорушно продовжував стояти з витягнутою лапою вперед, напевно, він ними керував.Можна було побачити, як різні лапи щось почали крутити, ламати, відкривати, і через декілька секунд, вони, раптово, зникли.
Все стало, як і до цього, але смертоносний дим вже не надходив, а свіже повітря наповнювало приміщення, а також, відкрилися двері, які закрив Доктор Едгард.
Наші герої увійшли в лабораторію, вони побачили там багато столів, на яких лежало безліч флакончиків, які були наповнені рідиною, а також багато приладів, книжок, та багато чого іншого.
Мандрівники побачили Доктора Едгарда, який ошелешено поглядав на них за 2 столи від них.Мурка почала стріляти в вченого зі своєї магічної палиці вибуховими сферами, але найманець Невідомого зміг ухилитися від небезпеки.
Раптом, пролунав вибух, під час вибухів, розбилися флакончики з різними сполуками, які перемішалися та утворили вибухівку, яка вибухнула між котами.Всіх повідкидало назад, поранення дістали наші герої, але, Мурка почала лікувати магічною палицею рани.Найбільше дісталося вченому, він був найближче до вибуху, і зараз він лежить на підлозі, обпершись на стіну, схоже, він втратив свідомість, або навіть помер.Наші герої, вирішили забути про вченого та йти далі, вони повернули праворуч, де побачили пункт керування та безліч комп'ютерів.Арчі та Мурка відразу ж почали дивитися, як можна знищити невідомий об'єкт, вони нишпорили по столах, поглядали на кнопки, бо не знали, коли ворог застосує супер зброю, і тому її потрібно було знищити якомога скоріше.Раптом, Мурка щось знайшла, і вона не на жах здивувалася, до неї підійшов Арчі, і той також злякався, бо вони побачили план будівництва тієї самої зброї.Це був величезний робо-хробак, який нагадував звичайного черва, але на своїй кінцівці мав великий отвір, який нагадував про пащу для вживання їжі.Також, у нього були велетенські ікла, які виростали з пащі та захищали її від небезпеки, сходячись на зовні в центральній точці, а також, розкривалися, для споживання їжі.За характеристиками, він був чорного кольору, мав різні шипи по всьому тілу, був в ширину 5 метрів, а в висоту 50 метрів, а також володів якоюсь магією.
Наші герої підійшли до центру керування та почали на панелі щось натискати, через секунду, на стіні почало щось відкриватися, це був величезний екран, але за ним нічого не було видно, лише темрява.Арчі, трохи помізкувавши, знайшов вмикач світла та увімкну його, за склом загорілося світло, наші герої знову жахнулися, там вони побачили частину того самого хробака, який, в прямому положенні, спрямований вгору, перебував ввесь час, все, як і говорилося в інструкції.
Наші герої, оговтавшись, кинулися шукати кнопки, щоб його знищити, але нізвідки пролунав голос:
 — Мурка та Арчі, як давно ми з вами не зустрічалися!Не очікував, що ви з'явитесь, після багатьох років зникнення, в моїй лабораторії! — говорив суворий голос.
Наші герої одразу впізнали в ньому голос Невідомого, але досі не могли зрозуміти, звідки він лунав, поки не знайшли в кутку камеру спостереження.
Мурка, розлючено, мовила:
 — Тобі це з рук не зійде!Знову з'явилися, бо знайшли нових котів, які готові тебе перемогти, ми знищимо твою зброю! — сміливо стверджувала кішка.
Невідомий почав сміятися, а потім промовив:
 — Твої нові друзі довго не протримаються, бо вони навіть не підозрюють, яка в мене є сила! — насміхався той.Мурці вже набридло, і вона почала шукати метод, як зламати цю зброю.
Невідомий мовив:
 — Ви ще не зрозуміли?Мою зброю неможливо знищити!Я можу її активувати, якщо буду сидіти у своєму кабінеті! — Пояснював той.
Мурка та Арчі були шоковані правдою.
Ворог промовив:
  — А тепер, кінець!До зустрічі! — промовив той та кинув слухавку, і відразу ж, почало все трястися, наші герої побачили, що великій черв почав виповзати на поверхню.Вся лабораторія почала трястися, в середині був суцільний хаос: все ламалося, билося, падало, все руйнувалося, зараз все рухне.Раптом, пролунав потужний вибух: знову вибухнули сполуки, які перемішалися між собою, на цей раз вибух знищив все приміщення та навіть сусідні....
Ася повільно крокувала вулицями Венеції до своєї рідні, вона, втупившись в землю, повільно чапала вперед.Раптом, почулося тупотіння і враз навпроти пролунав голос Мурчика:
 — Ася!Ми раді тебе бачити, раді, що з тобою все добре!Ася? — кішка трохи злякавшись повільно підняла погляд та подивилася на свого брата.Мурчик злякався, він ніби примару побачив, кіт почав відходити подалі від нашої героїні, всі інші коти також злякалися її.
Мурчик знову запитав:
 — Ася, що з тобою сталося? — налякано питав той.
Наша героїня піднесла свої лапи до обличчя та подивилася на них, вони були занадто чорні, а також дуже сильно випромінювали чорний колір, вона перетворювалася на монстра?...
Раптом, з землі постав великій потворний черв, він ніби оглянувся по сторонах та через кілька хвилин, він відкрив свою велику пащу та почав створювати якусь велику чорну сферу, це була чорна діра.Через мить, вона стала дуже великою та почала притягувати до себе різні об'єкти, все почало руйнуватися, почався хаос.Ті об'єкти, які були поглинуті дірою, враз почали повертатися на землю, але з шаленою швидкістю, бо цей черв перетворював їх на зброю та кидався ними у котів Командира Дага...
Наші герої почали тікати, але Ася стояла на місці, вона почала повертатися тілом до черва, і сталося диво: кішка, мовби зачарована, почала дивитися на чорну діру.Через секунду, вона вже не відчувала більше поверхні під собою, її тіло поринуло вільним польотом до того незвичайного чорного забарвлення чорної діри, яке зачарувало її очі.
"Асяяяяя!" — останнє, що почула наша героїня....