"Неймовірна зустріч" 2/3

20 листопада 2021 року(Ліси Угорщини, Карпати)
Зоряна була шокована словами свого батька, і окрім полетіти до наших героїв, вона не могла.Вона почала шукати наших героїв по темницях.Зоряна побачила діру в стіні за ґратами та зрозуміла, що наші герої почали тікати.Це була в'язниця не для фей, бо решітка була великою, і маленькі створіння могли запросто пролетіти між ними.Зоряна пролетіла між ними та полетіла в діру, яка вела на вулицю.
Зоряна поспішили, аби коти не втекли далеко, але сповільнила рух, бо ті постали та дивилися на замок фей.Складно було зрозуміти чому вони постали: може були вражені красою замку, або хотіли зайти в середину.
Зоряна запитала:
 — Чому ви зупинилися? — хотіла знати та.
Ася відповіла:
 — Перед нами вибір: забрати свою зброю, або кинути все, та тікати! — пояснила по-філософськи Ася.
Герої дивилися на гарний замок, їх погляд був рішучим, готовий до небезпек, все виглядало дуже круто, ніби всі готувалися до запеклої битви, Ася промовила останні слова, аби підбадьорити себе та інших перед складностями:
 — Я не хочу туди йти!Зброю ми нову собі знайдемо!Та й цілими залишилося! — Ася та Чик розвернулися та пішли в ліс.
Зоряна знову здивувалася та полетіла зупиняти наших героїв.
Фея перегнала котів, вона розвернулася та почала летіти заднім ходом, виставивши крихітні ручки вперед.Зоряна намагалася зупинити наших героїв, але ті продовжували йти далі.
Фея промовила:
 — Зупиніться!Ви не можете йти далі, там небезпечно та й зброї у вас немає! — запевняла та.
Ася та Чик байдуже зупинилися, Зоряна вже зраділа, що змогла їх зупинити, але великі та густі хащі збили її крила, і через це вона зникла десь в заростях.
Ася поклала лапу на пояс та змучено видихнула, ніби проблеми їм створює Зоряна.
Чик промовив:
 — Далі ми не пройдемо!Тут все заросло!Якби у мене був ранець, ми б тут все розчистили.
Зоряна десь з кущів прокричала:
 — Я ж кажу вам! — говорила та.
Ася відповіла:
 — Чик, можеш скористатися захистом на певний час?Гадаю, що поки діятиме захист, ми виберемося з великих хащів! — попросила Ася.
Чик скористався захистом, і наші герої почали безпечно пересуватися густими лісами, схоже їх навмисне тут висадили, щоб ніхто не дістався сухопутно до королівства Фей.
Зоряна зраділа, що їй не доведеться застрягати в кущах, але згадавши про свої наміри, вона змінилася в характері, і знову почала свій діалог:
 — Ні!Ви не маєте йти далі! — суворо говорила та. — Тут небезпечно, та й зброї у вас немає! — попереджала та.
Ася запитала, ввесь час йдучи:
 — Кого тут можна боятися?Страшніше твого батька нікого немає! — запевняла Ася.
Зоряна надула щоки від правди, але промовила:
 — Наші предки боялися ходити сюди, бо наша міфологія голосить, що в цьому лісі живуть Менкви!Це велетні, які є невдалою спробою Бога створити людину.Кажуть, що вони велетні, схожі на людину, мають різну варіацію тіла, але їхня головна особливість: вони мають сталеві ноги та їх неможливо перемогти в битві. — говорила та.
Чик промовив:
 — Мій друг нічого мені не говорив про цих істот, може вони вимерли? — справді цікавився той.
Зоряна відповіла:
 — Звідки я знаю? — нервувала та.
Наші герої вже вийшли з густих хащів в лісову місцину.
Ася промовила в підсумок:
 — Цікава легенда, але нас ти не зупиниш! — говорила та впевнено.
Зоряна розізлилася, зупинилася, встала попереду наших героїв та виставила руку, яка почала створювати контрольовану магію.Фея створила яскраву сонячну сферу, яка набувала більших розмірів, вона натякала котам, що тепер ніхто не пройде повз неї.
Зоряна промовила:
 — Далі ви нікуди не підете! — грізно скомандувала та.
Чик та Ася стрепенулися та трохи нервуючи зупинилися, але Зоряна зрозуміла, що не її вони злякалися.Фея нервово та  повільно розвернулася зі сферою мани та подивилася, що позаду неї.За нею стояв велетень, який мав одне око, його голова була гострою, а сам він виглядав як сталева людина.Заряна та наші герої стояли на місті та нервували.Гігант заревів на наших героїв, від чого Зоряна закричала та від страху випустила в нього сферу магії.Пролунав сліпучий вибух, наші герої попадали.Всі налякано почали вставати, вони не могли побачити, як там велетень, сліпуча стіна заважала щось побачити.Настала тиха хвилина, всі роздумували, чи живий, чи мертвий велетень.
Зоряна промовила:
 — Схоже мертвий, таку магію не кожен витримає! — всі видихнули.Зі сліпучої стіни страшно вискочив велетень, він ревів та кинувся ловити своїми великими руками Зоряну.Ася швидко схопила фею та з нею відлетіла в сторону.Гігант впав на землю, намагаючись схопити створіння, але вже почав підійматися та йти на Асю з Зоряною, які навіть, ще не піднялися з землі.Гігант повільно зближувався з нашими героями, однак в його спину прилетів камінчик, Чик крикнув йому:
 — Гей, велетню!Я тут! — намагався перевести монстра на себе.
Менкв, здавалося забув про свою кішку з феєю, розвернувся та гучно ступаючи, злісно йшов на Чика ламаючи всі дерева на шляху. 
Ася зрозуміла дії свого брата, і тому швидко мовила до Зоряни:
 — Нам потрібна наша зброя! — сказала та чітко.
Зоряна невпевнено щось почала казати:
 — Зброя....швидко...вам...що?Вам потрібна зброя?Вже лечу! — промовила та швидко полетіла Зоряна до королівства фей...