"Підготовка"

19 листопада 2021 року(Львів, Україна)

Наступний день почався з тренеровок на вулиці, наші герої мали по черзі схрестити мечі з Арчі.Першим вийшов Мурчик.Мурзік, Ася та Афіна були наступними, і тому не відволікаючися дивилися на битву.Чик як завжди спав на лапах Лізи, яка крутила іграшку будку, намагаючись дізнатися загадку.Мандрівна Мурка, сиділа на стільці поруч з Лізою попиваючи чай, вона з посмішкою дивилася на битву.Мурчик побіг на того замахнувшись мечем-парасолькою, але Арчі відкинув зброю того одним ударом.Мурчик швидко підняв зброю, та повторив свої наміри, змінюючи лише кут удару.Асі набридло це і тому вона запитала:

 — Якщо все так погано, то чому ми ще тут?Не пора їхати? — запитала та.

Мандрівна Мурка відповіла:

 — Так, може й треба, але я поки чай буду попивати, він у вас, до речі, смачний.

Барон, який стояв позаду та спостерігав, додав:

 — Цей чай мені подарував один з головарів округу котів, можна вважати сусід, він привіз його з самої Індії. — згадував той.

Ася змучено видихнула.

Тим часом перед Асею впав змучений Мурчик, вочевидь, він вже втомився битися.Арчі втомлено видихнув, бо також витратив свої сили.

Далі свої сили випробував Мурзік, Арчі довелося викинути свій меч, щоб зрівняти шанси з котом.Через 5 хвилин Мурзік також пішов відпочивати, так і не перемігши Арчі.За цим всім спостерігала Мандрівна Мурка, яка посміхаючись пила чай.Здавалося, для неї це вистава.А от Барон навпаки, він був похмурим та навіть переживав за наших героїв.Схоже, він непокоївся долею наших героїв, бо якщо сильніші Арчі та мандрівна Мурка попросили допомогу, то що робити нашим героям там?Арчі був справді сильнішим за всіх присутніх.Наступною виступила Ася, вона вже давно хотіла розвіяти свою нудьгу.

Їх битва була на рівних, але їх битву перервало запитання мандрівної Мурки:

 — До речі, а знаєте чому ваша мати взагалі пішла в воїни? — хотіла зацікавити інших та.

Ася навіть зупинилася та насуплено подивилася на мандрівну Мурку, їй було й цікаво, й досадно, що та як на курорті, чи біля багаття:

 — Ні!Ми ніколи не задумувалися! — відповіла Ася.

Мандрівна Мурка розповідає:

 — Як я пам'ятаю, вона до того як стати воїном, була звичайною домогосподаркою, у неї був будинок, було щасливе життя, та чоловік, не пам'ятаю як його звати!Він наполіг переїхати з Львова до Венеції, запевняючи, що там у нього зарплата вища в рази.Жилося їм справді добре, але Маврушка не знала, що її чоловік працював агентом та розвідником, який мав дізнатися плани самого Невідомого. — її голос змінився з веселого на суворий. — Його розсекретили та вбили поплічники Невідомого, здається одного з них звали Люці Ворван... — говорила та невесело — Маврушка ж дізнавшись про смерть свого кота-чоловіка, вирішила помститися Невідомому, вступивши в ОКОП.Її жага до помсти була сильнішою за сили ворогів, їй десь щастило, десь вона сама не промах, але все ж таки її догнав баланс світу.Її вбив же свій напарник, про якого далі історія замовчує! — говорила та сумно.

Ася промовила:

 — Ми обов'язково помстимося Невідомому та його поплічникам, а особливо Кексу! — заявила та грізно.

Ася продовжила битву, вона билася на рівних з Арчі, але, схоже, він трохи піддавався.Афіна дивно себе поводила, здавалося, вона хотіла якомога швидше вступити у битву.

Тим часом мандрівна Мурка перевела погляд на Лізу та промовила:

 — Що це ти крутиш весь час? — посміхнувшись запитала та.

Ліза відповіла: 
 — Намагаюся увімкнути цю штуку, на якій прилетів цей соня! — поглядом показала на Чика та.

Мурка посміхнувшись відповіла:

 — Мені здається, що він сам має дати на це відповідь! — промовила, та почала ритися у своїй сумці Мурка.Вона дістала якийсь невідомий флакончик з, на перший погляд, звичайною водою.Мурка капнула на Чика декілька капельок.Спочатку нічого не відбулося, але потім, кіт ніби почав прокидатися, весь час крутився, позіхав.І ось він відкрив очі.Всі були в шоку, він дивився на всіх круглими очима.Він посміхнувся та почав розминатися.

Ася запитала:

 — Ти знаєш хто ми?

Чик відповів:

 — Не знаю чи добре це, чи погано, але я хоча і спав, але все чув, про що ви говорили, тож цілком, я розумію, що відбувається. — посміхався той.

Всі також посміхнулися, але деякі з наших героїв зніяковіли.

Ліза запитала показуючи іграшку будки:

 — Знаєш як це активувати? — дала предмет Чику.

Чик змінився в виразі мордочки, він виглядав зацікавленим та відповідальним, кіт крутив об'єкт, ніби згадував інструкцію до цього.

Він зупинився.Чик заплющив очі, ніби хотів щось відчути або почути.Через мить, він ніби відчув слова та натиснув на невидимі кнопки, через що будка почала збільшуватися.Це відбувалося поступово, через що наші герої встигли відійти на безпечну відстань.

Всі були вражені, хоч уже й бачили.

Чик промовив:

 — Я буду літати! — промовив той героїчно.

Ліза запитала:

 — Це занадто великий об'єкт, ти не міг би зменшити його? — запитала та.

Чик подумавши промовив:

 — Хи, ну спробую! — Чик знову заплющив очі, та ніби розмовляв з об'єктом.

Через секунду будка зменшила в розмірах та трансформувалася в ранець.

Ася запитала:

 — Що це було?

Чик промовив:

 — Я розмовляю з ним через телепатію! — відповів той.

Ася промовила:

 — Ще багато чого хочеться запитати, але давай тебе потренуємо! — посміхаючись говорила кішка.

Чик надів якийсь унікальний шолом та промовив:

 — Привіт знову!Радий чути твій голос!... Системо, злітаємо! — просив той.

Кіт підлетів над землею, його трохи похитувало.

Чик промовив:

 — Зробити управління з допомогою слів! — налаштовував той.

Будка промовила механічним голосом:

 — Операції завершена успішно!

Через секунду Чик вже літав небом, говорячи різні команди.

Арчі покликав Афіну, лише вона ще не вступила з ним в битву, це обов'язкова підготовка.