Розділ 15

Розділ 15

Кассіан, який щойно стояв перед Радою, як гранітний монумент Влади, раптом похитнувся. Відсторонившись від мене, він зробив крок назад, і його плечі, які завжди були ідеально прямими, опустилися. Його рука, знята з мого плеча, тремтіла.

— Це було… виснажливо, — пробурмотів він, його голос був сухим і хрипким.

Я знову побачила його слабким. Не в сенсі поразки, а в сенсі виснаження. Утримувати мою Порожнечу, обгорнувши її у свій Контроль, і одночасно проєктувати цю жахливу симетрію на дюжину старих і підозрілих Магістрів вимагало неймовірних зусиль. Це було схоже на те, щоб тримати на вазі планету, поки ти читаєш лекцію про гравітацію.

Моя рука інстинктивно лягла йому на передпліччя. У цей момент я вперше усвідомила істинну суть нашого Злиття. Моя роль змінилася. Я не була просто його якорем. Я була його магічною системою життєзабезпечення.

— Ви витратили занадто багато, Майстре. Мені шкода, що я не могла взяти частину тягаря, — сказала я, відчуваючи провину, яка була абсолютно новою для мого характеру.

Він подивився на мене, і в його золотих очах була втома, але не гнів.

— Ви взяли його, Ейден. Щоразу, коли ви дозволяли мені запечатати свій Хаос, я брав вашу нестабільність на себе, щоб відполірувати її до досконалості. Рада отримала свою Демонстрацію Влади, але не зрозуміла її ціни.

Він повільно пройшов до невеликого столу, де стояв графин з водою, і важко опустився в крісло, яке виглядало, як трон.

— Сідайте. Ми повинні поговорити про наше… майбутнє.

Я підійшла і опустилася на низьку лавочку навпроти нього. Зблизька, без броньованої маски Старшого Майстра, він був просто виснаженим чоловіком. Я бачила тонкі зморшки біля його очей і чуттєві лінії його рота, які він так ретельно приховував.

«Він дозволив собі впасти, як тільки ми опинилися в безпеці. Це означає, що він повністю довіряє мені, своїй 'Вразливості', своїй 'Золотій Клітці'. Він знає, що я не зірвуся і не покину його, тому що тепер моя стабільність залежить від його стабільності. Ось це поворот. Я думала, що він мій тюремник. Виявилося, що ми в одній клітці».

— Ми уклали політичний шлюб перед Радою, — заявила я, воліючи називати речі своїми іменами. — Ви отримали дозвіл на мою Волю, а я отримала ваш повний захист. Ми нероздільні. Які правила нашого спільного життя?

Кассіан зробив великий ковток води.

— Правила прості. Жодних правил. Ви — моє єдине джерело нестабільності, яке я не просто терплю, а й потребую в ньому для проектування нашої сили. Ми будемо жити тут. Це мій приватний притулок, і Рада не сміє втручатися. Ви продовжите навчання, але тепер — тільки зі мною. Ми будемо тренуватися. Ви будете вчитися використовувати мій Спокій, а я буду вчитися… дозволяти вашому Хаосу рухати нас.

— Дозволяти Хаосу рухати вас? Ви серйозно? — я не могла стримати подиву.

— На Арені, коли ви віддали мені себе, наша об'єднана магія була втричі сильнішою. Ваш Хаос — це паливо. Мій Спокій — це двигун, — він нахилився вперед, його очі тепер були повністю сфокусовані. — Якщо ми навчимося не боротися, а резонувати, ми станемо силою, яку ніхто не зможе оскаржити.///////////////////////////////////

Він простягнув руку і торкнувся моїх грудей, прямо над серцем. Ніжно, але з магічною метою.

— Я відчуваю вашу Порожнечу, Ейден. Вона більше не кричить. Вона співає. Низьку, вібруючу пісню Контролю.

У цей момент, коли його палець торкнувся мене, я відчула щось неймовірне. Я відчула, як моя внутрішня сила, яка завжди була холодним вакуумом, відгукнулася на його дотик. Золота нитка, яка тепер зв'язувала наші Джерела, натягнулася. І через цю нитку я відчула не тільки його Волю, а й його бажання. Воно було чистим, різким і глибоко похованим, але воно було там. І воно було спрямоване на мене.

— Я відчуваю ваш резонанс, Майстре, — прошепотіла я. — Він не схожий на Спокій.

— Це Спокій у дії, — його голос став оксамитовим. — Спокій — це не відсутність пристрасті, Ейден. Це її управління.

Він піднявся і підійшов до мене. Різниця у зрості була величезна, але зараз я відчувала себе рівною йому, тому що його доля була в моїх руках.

— Рада думає, що я поневолив вас. Вони не розуміють, що я створив для нас магічну симфонію. Але симфонію потрібно репетирувати. І репетиція має бути абсолютною.

Він підхопив мене, легко піднімаючи з лавки, і я обійняла руками його шию. Це був не владний рух, а рух, продиктований спільною гравітацією.

Він поніс мене через кімнату до спальні. У цій частині апартаментів панував напівморок, а повітря було наповнене потужними рунами сну і відновлення.

— Щоразу, коли ми стикаємося, наш вузол зміцнюється. Щоразу, коли ми резонуємо, мій Спокій проникає у вас глибше, запечатуючи тріщини. Це магічна вимога, Ейден, — його дихання було гарячим.

— А якщо ми не будемо відповідати цій магічній вимозі? — запитала я, відчуваючи, як мій Хаос, тепер слухняний і контрольований, проте, закипає від передчуття.

— Тоді Печатка трісне. І ми обидва помремо, — відповів він. — Але я не дозволю цьому статися.

Він опустив мене на шовкові простирадла, і його тіло нависло наді мною, відсікаючи все світло.

— Ви моя Золота Клітка, Ейден. А я ваш Ключ. І тепер ми повинні навчитися існувати всередині нашого Контролю.

Те, що відбулося, було не просто актом пристрасті, а церемонією мани. Він не поспішав, його дії були методичними, але неймовірно чуттєвими. Він досліджував мене, як найскладніший артефакт, який він щойно зібрав, перевіряючи кожен зв'язок, кожен шов.

Його губи рухалися з такою ж точністю, з якою він наносив руни. Його руки, ці руки, які могли приборкати елементальну бурю, тепер ніжно гладили мою шкіру. Я відчувала, як його Воля, золота і важка, обволікає мене, але не тисне, а підтримує.

Коли він нарешті зробив те, про що я вже деякий час постійно мріяла, це було не завоювання, а Злиття, глибше, ніж магічне. Я відчула, як золота нитка між нашими Джерелами загуділа, як перетягнута струна. Мій Хаос, який зазвичай вирував би, тепер був зосереджений, як промінь чистого світла. Я була його Енергією, він був моїм Фокусом.