У місті запанував хаос. Мерці, що піднялися з могил, стали втіленням жаху й руйнівництва. Вони блукали вулицями, поширюючи страх і паніку серед мешканців. Завдяки величезному потоку вірусу некромантів, кількість мерців швидко збільшилась, а Вітровир ставав справжнім пеклом. Багато людей втекли з міста, намагаючись знайти безпечне місце. Інші залишились боротися за виживання і за власну домівку в цьому хаосі. Групи військових та добровольців почали вирушати на завдання по розшуку і полюванню мерців і очищенню від них вулиць. Вітровир вже ніколи не повернеться до свого колишнього стану. Пам’ять про Лайлані та Джефферсона залишилась у серцях тих людей, які їх знали, як символів боротьби проти зла та надії на краще майбутнє.
У самісінькій кінцівці, коли здається, що місто вже втратило жителів, на горизонті з’являється таємничий дим. З нього виходить фігура з могутнього аурою. Це був старий мудрий чаклун, який довгі роки боровся зі злом у цій місцевості. Під його впливом Вітровир поступово оживав. Жителі знову починають відновлювати своє звичне життя.
“Це не герої, це злочинці, що вже отримали своє покарання. Немає чого їх жаліти. Їхні дії принесли нам як надію, так і ризик. Країна впорається і без них.” - промовив востаннє чаклун і зник у таємничому димові. Таким чином, історія Лайлані і Джефферсона завершилась
#2089 в Фентезі
#326 в Бойове фентезі
#849 в Детектив/Трилер
#308 в Трилер
містика фентезі самотність смерть, вбивства і розлідування, часова петля
Відредаговано: 15.05.2024