НЕЗНАЙОМЕЦЬ

 ГЛАВА 2 ЕПІЗОД 1  “НЕЗНАЙОМЕЦЬ”

Коли ми підійшли до цього тіла, наші  серця забилися швидше від жаху й тривоги. Ми зупинилися в подиві й здивуванні, виявивши таку страшну картину в цій загадковій печері. 

Спочатку всі почуття були змішані: огида, страх, подив. Ми, дивлячись на її тіло, розуміли, що стали свідками трагічної долі незнайомої дівчини. 

Але ми не впали у відчай, а навпаки отримали мотивацію продовжити розслідування. Ми відчули рішучість, рішучість - з’ясувати причину смерті цієї людини, зрозуміти її історію та завершити справу. У нас з’явилось гаряче бажання розгадати таємницю історії загиблої дівчини. Ми маємо рухатися вперед у цьому темному та містичному світі печери. 

Отож, нам стало цікаво, що змусило її вчинити самогубство. Я запропонувала обшукати тіло. Джозеф стояв на варті, а я почала обшук. Не пройшло й кілька хвилин, як я побачила на землі телефон, але він був розряджений, записник, схожий на особистий щоденник і якісь ліки. 

Джозефу чути кроки, але він вирішив мені не говорити.

Він вийшов з другої кімнати і вирушив до першої. На нього там чекала я. Але виглядаючи з-за стіни, він побачив дивного чоловіка, що нервово ходив з місця на місце. Він зрозумів, що цей чоловік, можливо, не такий безпечний, як здається. Він підходив все ближче і ближче, а Джозеф готувався до будь-яких обставин.

Підступаючись до незнайомця, хлопець запитав: - “Що ти тут робиш?” 

У відповідь чоловік усміхнувся через камуфляжну маску. 

Джозеф витягнув вперед руку з пістолетом, зарядивши його і одночасно промовивши: - “Ти не підеш нікуди, поки не розкажеш мені, що тут відбувається, хто ти такий і що тут за експерименти?

Вони стояли один проти одного, налаштовуючи себе до будь-яких змін обставин.

Кілька хвилин вони стояли, мовчали і дивились один на одного. Джозефу пощастило, що у чоловіка не було зброї. 

Незнайомець почав крокувати вперед, аж раптом заговорив.

- Ти вже не маєш вибору. Та дівчина, що у кімнаті, тобто твоя приятелька, може зникнути в один момент, якщо ти не виконаєш умови, що я тобі запропоную. - з жорстокістю сказав незнайомець.

Джозафер вагався лиш кілька секунд, перебиваючи варіанти в своїй голові. Незважаючи на ризик, він вирішив не відступати і навіть не слухати умови. Джозафер неодноразово був у таких ситуаціях. Він жодного разу не йшов на зустріч і не виконував умови. Навіть з в’язниці зміг втекти. То навіщо йому витрачати час на цього дурнуватого чоловіка?

- Умови тобі виконати? Та ти знаєш хто я такий? Ти зі мною роби що хочеш, але не цього разу, і Лані ти не чіпатимеш. - розлючено сказав хлопець.

Після цих слів відбувся постріл з пістолета Джозефа. За мить незнайомець впав на землю й згодом загинув. 

- Такі справи у нас завершуються дуже швидко. - з полегшенням промовив хлопець.

За хвилину він повернувся до мене.

- Джозефе, я чула постріл, все добре?

- Так, Лані, все чудово. Дякую, що поцікавилась, але тримайся подалі від незнайомих людей, бо здається, що за нами вже шпигують і полюють. 

- Добре, Джозефе. А що з тією людиною?

- Його ліквідовано, але мені не дуже подобаються обставини в цій місцевості. - роздумує хлопець.

- Я гадаю, нехай якась служба проводить експертизу по вивченню тіла дівчини, причин смерті тощо.

Ось тут (вказує на землю, в правий бік), лежить її записник. Вона писала про подорожі по печері, про життя і проблеми.

Може варто закрити справу? Як думаєш, Джозефе?

- Стривай! Лані, біжимо! - прокричав хлопець. 

Джозафер взяв мене за зап’ястя і ми побігли шукати вихід