ПЕЧЕРА

ГЛАВА 1. ЕПІЗОД 1                      “ПЕЧЕРА”

Після того як ми дізнались, що це був мій сон, Джозеф запропонував мені йти в печеру. Ми ще розмовляли, а потім він показав мені до неї шлях.

Ми вийшли з моєї квартири і знову відправились на одне з чергових завдань. Рухались вздовж вулиці до місцевого парку, віддаляючись від будинків. Йшли через поля і потрапили в сповнений темрявою ліс.

Товариш впевнено крокував і я обережно йшла за ним. 

- Тільки будь ласка, не отримай кулі як уві сні. - сказав хлопець. 

- Добре, буду старатися робити все можливе, щоб уникнути поранення! - відповіла я і замислилась.

Ми направились в сторону печери. Джозафер поклав руку мені на плече і промовив: - “Присядь, ось вона!”

- Хто? - здивовано запитала я.

- Печера. Треба з’ясувати обставини. - автоматично відповів Джозеф. 

- Я поки нічого дивного не бачу, але гадаю, в найближчому часі все з’ясується.

Ми обережно, крокуючи по моховитій підстилці, звертали увагу на кожен шум, кожен слід, намагаючись розкрити таємницю, що пливе у повітрі та спогадах, крізь сивий туман. 

Джозеф дав мені бінокль і наказав наглядати за місцевістю. Я взяла бінокль і дивлюсь в протилежний бік печери - на дорогу. Я побачила якусь автівку. Можливо, за нами будуть стежити. Але свідки нам аж ніяк не потрібні. Я озирнулась навкруги, сподіваючись, що ще когось побачу. 

- Джозефе, а ми підемо в печеру?

- Так, але спочатку розвідка.

- Поки нічого не видно. Автівка чорна стоїть, але людей немає.

- Що ж… будемо тут чекати декілька годин, а потім в печеру. А ти, Лані, пошукай гілок для багаття. 

- Зараз, Джозефе, я все знайду.

Я пішла шукати гілки. Тут дуже дивні дерева, ліс, дороги… Ця місцевість вкрай відрізняється від інших, з якими нам доводилось стикатися. Кожне дерево має свою історію, кожна стежина запрошує до відкриття та нових пригод.  

Атмосфера наповнена загадковістю, а звуки природи видаються мелодіями з іншого світу. 

Ліс застиг у могутніх стовбурах, де сонячні промені пробиваються крізь гілля, зливаючись з тінями, що таємниче плетуться серед дерев. 

Шепіт вітру перегукується з тріскотом сухих гілок, створюючи атмосферу напруженого очікування, що ж буде далі… 

Тим часом у Джозефа вже готовий намет. Йому залишилось чекати мене з гілками.