Розділ 5. Вступ до академії

З нашої останньої прогулянки минув тиждень. Набір до академії розпочався два дні тому і з того часу у місті розпочався хаос. Натовп народу нахлинув на місто. Ціни злетіли до небес, добре хоч додумався зробити запас їжі, а то на ринку мало того, що все подорожчало, так ще й почався дефіцит. Кілька днів тому я завів у банку гномів чекову книгу, нею можу користуватися тільки я, інші люди її навіть відкрити не зможуть і можна знімати гроші в будь–якому великому місті континенту, крім лісу ельфів там не прижилися гноми. Також плюсом книги, а скоріше маленького блокнота, є можливість проводити покупку без готівки, звичайно дзвінка монета завжди краща за папірець, але з деякими сумами краще у світ не виходити. Книга так напхана плетіннями що навіть придивившись магічним зором не можна знайти контур окремого елемента.

Потрапити в академію в перші дні прийому марна справа, якщо стати з ранку в чергу, то до ночі навіть не побачиш входу в саму академію. Але з часом натовпу стає меншим, наприклад сьогодні народу поменшало. Я зайняв чергу о п'ятій ранку і до шостої вечора стою майже біля мети. Мої друзі пішли іншим шляхом, а саме по блату, я до них теж просився, але мені відповіли відмовою, аргументувавши тим, що до списку «блатників» їх внесли пів року тому, а зараз усі вакансії закриті. Свині, а не люди... і ельфи.

Стоячи в черзі я дізнався, що цього року планку абітурієнтів підвищили і її досягав один із сотні вступників. Строго але не страшно, люди з родовою магією завжди перевищували мінімальний ліміт особливо не напружуючись, для мене це теж не проблема, головне не напартачити і не показати надто високий результат, зайва увага мені не потрібна.

         – Наступний!

         Я підійшов до стійки реєстрації.

         – Ім'я, прізвище, рекомендація.

         Дістав листок із штампом який мені дав майстер Кхас, не хочу знати де і як він дістав рекомендацію, як кажуть менше, знаєш краще спиш, а тут і довше живеш підходить.

         – Арен де Талон.

         – Вищий… підпис тут і тут… проходь у третій кабінет, коридором праворуч. – видно, що людина за стійкою повторює цю фразу, за винятком слова «вищий» у тисячний раз за сьогодні, цікаво, що йому за це буде, я на таку роботу ніколи не погоджуся навіть якщо мене виганятимуть з академії.

         Пройшовши коридором постукав і зайшов в аудиторію і дуже здивувався, оскільки в дверному проймі був телепорт, напевно для того, щоб направляти абітурієнтів до вільних членів комісії. Навпроти стояв стіл за яким сиділи молода дівчина, мабуть студентка, і старий із густою сивою бородою. Але також я відчув що в кімнаті ще кілька людей ... дивно.

         – Арен де Талон, правильно я розумію – старий звернувся до мене низьким голосом.

         – Так.

         – Покладіть руку на кулю для визначення вашого рівня.

         До такого повороту подій я був готовий повністю, куля витягує силу з людини і заливає назад і в залежності від сили мага швидкість і ширина потоку різні, також визначається який елемент більше розвинений. У нас вдома теж є така куля і я довго тренувався, щоб зменшити потік до нормальних на думку батьків розмірів.

         І як я і очікував, результат був передбачуваним – середнім за мірками абітурієнтів вищої знаті.

         – Ви проходите, ось ваш бланк даних, результат тестування та брошура із правилами академії. Заповніть бланк та принесіть його через три дні в цей же кабінет тут буде бухгалтерія.

         Я вийшов у кабінет і був у прострації… і це все? Тоді чому так довго йшла черга? І хто був у кабінеті окрім комісії? Одні питання без відповідей. Ну і добре, мета досягнута, а решта не важливо.

*** кабінет через хвилину***

         – Вибачте, пане ректоре, ми не розуміємо чому ви захотіли бути присутніми в комісії і зібрали всіх деканів? Та й процедура прийому була не повною? Чому ви не провели детальної перевірки кожної стихії?

         – Що вас привабило у цьому студенті? Він показав середній результат якщо не враховувати, що він вищий.

         – А по тому колеги, що хлопчик не такий простий, як може здатися на перший погляд. Навчаючись, я так припускаю, з дідусем цього юнака в одній групі, можу з упевненістю стверджувати що він як і його дід Ділор змогли обдурити кулю розпізнання, і надалі раджу придивитися до нього.

         – Я як куратор курсу ідентифікації магії давнини не згодна з вами, кулю не можна обдурити, її створили великі маги стародавньої імперії і сумніваюся, що є люди, здатні зрозуміти принцип його роботи.

         – Колега я не можу вам пояснити як це у нього вдалося, тому що сам не до кінця розумію як влаштована куля, але прошу не пропускати мої слова повз вуха надалі, впевнений незабаром ви і самі зрозумієте що з ним не все так чисто .

         – Візьмемо до уваги… а зараз дозвольте повернутися до роботи?

         – Я вас більше не затримую.     

         Ректор хоч і був дуже старий до його слів варто дослухатися і всі це розуміли. Але зараз голови деканів забиті прийомом абітурієнтів і багатьма дрібницями пов'язаними з цим, вже ближче до ночі всі забули про цей невеликий, за мірками академії, інцидент.