Розділ 3. Тяжкий шлях до Столиці

Я розумію Годріка, сам не люблю коли мені пиляють мізки, він добрий хлопець. Хоч і принц але він звик жити в похідних умовах. За словами батька є люди, які навіть у лісовій хащі переживають за чистоту своєї мереживної хустки – він не з таких. Але який би він не був добрий його параноя за два дні шляху вже задовбала. Через нього і я почав по неволі бояться Рею, бо так довести людину, навіть не просто людину, а особу королівської крові, аж мурашки по шкірі.

На привал ми зупинялися тільки надвечір і тільки осторонь дороги щоб диму від багаття не було видно. Годрік зрозумів що я в цьому плані експерт крутіший за нього і довіряв мені місця привалів. Якщо чесно я думав мій кінь не витримає такого темпу, але виявилося що хоч він і млявий і не швидкий але страшенно витривалий, я хотів продати його в столиці, щоб не паритися з утримуванням, але передумав. Зараз нам залишилося пів дня до переправи і день до Столиці з нашим темпом дівчата нас не наздоженуть хіба тільки на пегасах, але якби вони мали ці дивовижні істоти, то вони наздогнали б нас ще за перший день. Я впевнений що у принцеси вони є вдома тому що саме їхня країна розводить даний транспорт але з собою вона їх не взяла з відомих причин, пегаса дуже складно утримувати і під час навчання вона не париться тим, що його потрібно вигулювати, мити і так далі.

– Знаєш Арен я вже вдруге тобі винен. Ти врятував мені життя двічі.
         – Щось не пригадаю другого разу.

– У суспільстві Реї я не можу проводити більше одного дня. Для мене це тортури.

– А може, розкажеш, як дочка лорда може так задовбувати принца?

– Розумієш ми знайомі з дитинства. Наші батьки – старі друзі. Її певною мірою можна вважати частиною сімї. А також, не секрет, що вона улюблениця мого батька і він ставиться до неї як і до моєї молодшої сестри. Я в дитинстві, та й зараз людина вітряна люблю розваги, полювання і терпіти не люблю науку та придворний етикет, Рея ж навпаки старанна учениця і обожнює бали. Ось вона мене і повчає як має поводитися принц.

– Та з приводу етикету я з тобою згоден муть цілковита.

Ми розсміялися, ще трохи побалакали і влаштувалися спати сьогодні першим на вахті стояв Год так що я заснув ввечері.

Сказати що ми виспалися міг тільки сліпий. Вночі була злива і ми зараз їдемо по болоті, мокрі та злі.

Через пару годин ми виїхали до переправи і тут на нас чекав сюрприз вода піднялася і забрала переправний пліт. Далі прохід було закрито.

– І що будемо робити? – Запитав я – Я обхідних шляхів не знаю. Чекатимемо на дівчат?

– Ні, в дні шляху є міст він високий і кам'яний йому повені не страшні. Зробимо гак.

Сперечатися було безглуздо. Ми попрямували на північ по річці.

І наступного дня були біля мосту, як і планував Год. Але він явно не планував що дівчата виявляться розумнішими та будуть біля мосту раніше за нас. І зараз Рея явно дуже зла стоїть посеред моста і перевіряє кожного мандрівника, що по ньому йде чи їде.

– Ну який план далі? Здаємось чи шукаємо інший шлях?

– Велони не здаються!

Круто сказано, особливо якщо врахувати, що ми ховаємося в кущах від дівчини.

– Арен є ідеї, як потрапити на той бік і не нарватися на Рею?

– Можна в плав...

– Не піде коні не зможуть перебратися, а я Маркіза не хочу залишати.

Та й я свого безіменного скакуна не хотів кидати. І в мене з'явилася ідея.

– Слухай, якщо коней нам привезуть у Столицю, ти підеш пішки?

– Я тільки за але хто нам їх туди доставить?

– Це вже мої проблеми. Іди до повороту річки що у милі звідси там течія слабша та чекай на мене там.

– Як скажеш друг. Може тобі грошей дати?

– Не треба потім порахуємося.

– Як знаєш. Тільки не давай усю суму одразу дай трохи авансу та скажи що решту даси при зустрічі у місті.

– Ти думаєш я настільки дурний, щоб віддати коней і всі гроші?

– Пробач, не подумав. Добре чекатиму на місці.

– Стій! Адреса яка?

– Вулиця фонтанів три.

– Чи ти не проти якщо мого туди ж відправлять?

– Ніяких проблем, там конюх є, він за ними догляне.

– Чудово чекай на місці.

Гроші я нікому не збирався давати, але коней я знайшов кому прилаштувати.

***Начальник таємної гвардії ельфійської держави***

Після прибуття короля з принцесою до Велона принцесою було прийнято рішення їхати до Столиці лише з гвардійцями Велона. І тому були вагомі причини наш загін і гвардія короля привертали дуже багато уваги. Але мудрість нашого владики не дозволила відправити свою єдину доньку із цими дилетантами. Ми вирушили потай супроводжувати принцесу і принца Велона. І не дарма наш король переживав на шляху їм зустрілися розбійники. Поки ми знищували основний загін, гвардійці розібралися з передовим, та який він передовий звичайний зброд… у таборі бандитів ми дізналися що напад не був випадковим їх замовили ім'я замовника вибити не вдалося ватажок помер раніше, ніж зміг його назвати. Мої хлопці також стежили за дорогою і каретою, та повідомили що з'явилася незнайома особа що допомогла гвардійцям.