Розділ 1. Початок шляху

Як і у всіх порядних людей, ранок у мене почався не з теплого або прохолодного, залежно від сезону, напою, а з усвідомлення того, що я спізнюся. І веселий караванник з яким я познайомився вчора в компанії своєї охорони та моїх грошей, даних авансом, мене точно чекати не буде.

Пробігаючи через натовп народу на ринковій площі встиг перекинути кілька кошиків, штовхнути десяток роззяв і отримати кілька прізвиськ, які в пристойному суспільстві називати не можна.

Підбігаючи до південних воріт славного міста Триліс, відомого також під назвою «глуш». І обидві назви чудово його описували так як Триліс оточували три ліси: ліс ельфів хоч вони воліли селитися в іншій частині даного лісу, північний імперський ліс – імперії давно немає, але нової назви дати не встигли і чорний або проклятий ліс. Я прибув саме з останнього хоч місцеві вважають що зайшовши туди шляху назад вже немає. Може й так, але я туди не заходив, а народився в такому чарівному місці і на своє щастя прожив там до двадцяти років і залишився живим здоровим і навіть не втратив кінцівок. Думка місцевого населення про мій будинок виникла не просто так бо там мешкають не дуже милі звірятка, а скоріше дуже страшні і небезпечні. Власне, вони – одна з причин краху імперії. Але це вже інша історія, а друга назва Триліса – «глуш» дісталася йому через віддаленість від центру континенту і тут люди живуть на збиранні трав в ельфійському лісі, видобутку деревини з імперського лісу та небезпечному промислі шукачів біля меж проклятого лісу. А небезпечний і прибутковий він тим, що там трапляються у великих кількостях, у порівнянні з рештою континенту, різноманітні магічні реагенти, але й звірятка мого будинку не гидують перекусити відчайдушними шукачами багатств природи.

Сонце вже піднімалося вище стіни міста, а стіни одна з його переваг, оскільки часті візити перелічених вище сусідів змусили городян зробити їх дуже високими і дуже міцними. Час уже не ранній як би не бігти за караваном поки він не стане на привал. Але на щастя я почув знайомий сміх охоронців каравану. Мені здається вони в охорону до старого Лоду пішли не за гроші, а за анекдоти яких він знав нескінченну кількість.

– А ось і я, чого стоїмо час вже який а ми не в дорозі – підійшовши до воза продавця сказав я.

– Молода людина ви випробовуєте мою порядність – Лод насупився і спробував зрадити своєму виду важливості і шляхетності, хоча з його фізіономією не вийшло ні те ні інше, а ось скупердяйство і пошук вигоди в очах караванника читалися завжди.

– Каюсь піддався спокусі поспати довше в такому чудовому місці, як місцевий трактир.

– Визнання гріхів це добре, але їх у кишеню не покладеш молодий чоловік, а затримка каравану грошей коштує.

– Навіть не мрій, я віддав усі гроші, що в мене були, тобі і оплатити затримку настільки стратегічно важливого для місцевих селян каравану не в моїх силах і посилаючись на вашу озвучену раніше порядність, хочу зайняти своє вчора оплачене місце і продовжити свій тернистий шлях.

– А на що ви тоді зібралися жити у славному місті Фольді, якщо у вас немає грошей?

– А я й не збираюся там жити. Я пішки до Столиці попрямую, там дороги безпечніші і прикриття охорони каравану не потрібно – забираючись у сусідній віз, де вже сиділа матуся з дітками, що складуть мені компанію в дорозі, озвучив свій план я.

         – Освічена людина, а старих людей не поважає – зрозумівши, що з мене додаткових грошей не отримає Лод віддав накази охороні і вози рушили в дорогу.

         А поки піднімається пил під колесами воза саме час розповісти вам про цей світ і про мене загалом. Триста п'ятнадцять років тому на величезному континенті під назвою Терас існувала величезна імперія, на території якої жило безліч рас таких як ельфи, дроу, гноми, орки та люди. Але одного разу імператорський маг загрався у своїх дослідженнях і магічні звірі, що служили основною бойовою одиницею на рівні з магами і воїнами імперії, перестали нести свою службу і виступили проти своїх господарів. Сталася страшна бійня, континент втратив половину населення. Жителі імперії знищивши хвилю чудовиськ, що ополчилися, наказали довго жити магу, а потім і імператору чиїм улюбленцем був маг. Але зрозуміли, що вчинили неправильно дуже швидко. Так як у світі присутні два види магії: елементальна і родова. Перша доступна багатьом, або була доступна багатьом, в незалежності від походження то друга є тільки у представників стародавніх родів або як кажуть у народі вищої знаті. Магія елементів використовує основні стихії світобудови: вогонь, воду, повітря, землю, блискавку, світло, темряву і народи ельфів і дроу мають магію природи. Родова магія дана живим істотам богами і є їх волею з вуст їх обранців – вищої знаті, вони мають приставки до прізвищ залежно від титулів. І оскільки імператор був один і його волі підкорялися всі стародавні роди, а за непокору вони позбавлялися своєї родовової сили, яка гарантувала народжуваність у них обдарованих магією дітей і збільшувала їхню елементальну силу в кілька разів, то й аристократи залишилася без нагляду і почалися громадянські війни, які в свою чергу скоротили населення з половини до чверті або й менше. Найбільше постраждали ельфи їхня раса хоч і довго живе, приблизно п'ятсот–сімсот років, але народжуваність у них кульгає і щоб не скоротити популяцію до нуля вони заснували державу в дрімучих лісах і лише зрідка звідти вилазили. Дроу хоч і майже однієї раси з ельфами живуть менше в середньому триста років як і гноми. Хоч вони постраждали найменше всеж наслідували приклад ельфів і заснували країни в горах, але і вони незабаром порідшали через хворобу що пройшлася по їхніх підземеллях смертельною косою. Орки пішли в степ, але так і не згуртувалися і зараз у них часті кланові війни. Люди в гризні за трон розділилися на чотири королівства в яких правили найсильніші династії королів і від імперії залишилася тільки Столиця, що розташувалася між королівствами і набула статусу незалежного міста яким керує магістрам магів.