Глава 11. Церемонія посвячення

         Насамперед вийшовши за стіни міста створив портал у цитадель тіней. Потрібно порадитися з майстром щодо останніх подій.

         Як завжди мене зустрів світильник і меч коло шиї, хоч тут ніколи нічого не змінюється. Привітавшись із вартовим попрямував до Кхаса.

         – Здрастуйте майстер. В мене виникли невеликі проблеми. Вирішив з вами порадитись. Ой ви зайняті? Привіт тат. – Спочатку не помітив, що в кабінеті майстер не один. Вони з батьком сиділи один навпроти одного і щось обговорювали.

         – Привіт синку. Як Велон? Сподобалось у гостях?

         – Звісно, ​​йому сподобалося. Йому там влаштували королівський прийом.

         – Ви вже знаєте на рахунок будинку?

         – Будинку? Ах та дім. Це ми ще вчора з твоїм батьком обговорили, не хвилюйся. Ділор вже придумав як обернути цю ситуацію на плюс.

         – Прямо камінь із душі. Я вже й не знав, як викрутитися з тієї ситуації.

         – А тебе тільки це турбує? – з прищуром глянув на мене Кхас. Батько явно ховаючи посмішку теж покосився в мій бік.

         – Ну так. Там же стільки обов'язків та іншого…

         – Ми ось із твоїм батьком зараз більше за учнів переживаємо. На початку літа одна група дуже сильно проштрафилась у Трилісі. Група мала приносити клятву за два тижні, але такий провал мабуть відстрочить їхню присягу.

         – А що сталося?

         – Вони натрапили на підозрілу людину, вирішили її переслідувати. В результаті ціль зникла, а група була розгромлена в пух і порох, та ще й магією наслідили.

         – Погано, але різне трапляється. Може, пошкодуєте їх?

         – До минулої ночі не збирався, а тепер ось коли дізналися хто винуватець, вирішуємо з твоїм батьком що з ними робити, все ж більшою мірою це їхній прокол.

         – Так? І хто винуватець? – Невже все звалять на Ліну? Адже саме вона тоді чаклувала. Неприємно, потрібно буде рятувати її.

         – Головний винуватець – це їхня ціль.

         – Ви його зловили?

         – Майже, в останній момент його відбили стражники Велона. З тобою, до речі, все добре? Нічого не болить.

         – Наче ні…

         – Ну, тоді зараз буде. – Майстер схопився за столу і попрямував у мій бік. Але я не такий простий, поки він піднімався, я вже був за дверима. Далі ми трохи пограли в салочки, передбачувано я програв, і знову загоюючи розбиту губу, ми вже втрьох сиділи за столом.

         – Майстер, дозвольте питання?

         – Валяй.

         – Як ви мене вирахували?

         – А ти взагалі пам'ятаєш, що вчора було?

         – Фрагментами.

         – Ну тоді я розповім тобі те, що розповідав годину тому твоєму батькові.

         Група тіней агентів у Велоні була терміново викликана шпигуном який стежив за перебуванням імператора в місті. П'ять тіней прибули на місце події надто пізно. На місці були помічені тіла цивільних у несвідомому стані, тіла стражників, один з яких був все ще на ногах і ховався за єдиним уцілілим магом, що на той час приймав удари на захисний купол, тілом його несвідомого колеги, яке засобами повітряного захоплення щоразу прямувало у бік постраждалих. Групою було вирішено врятувати бідолаху, шляхом їх оглушення, адже було помічено, що агресивний об'єкт не реагує на нейтралізовані цілі. Операція була виконана ідеально, і на повістці постало завдання врятувати від неприємностей імператора шляхом приховання його з місця злочину. Імператор помітивши групу вважав їхній план правильним і прагнув залишити місце злочину. Командир групи залишив доглядача і двох підлеглих щоб замести сліди на місці побоїща. З двома підлеглими він рушив супроводити свого начальника. Тільки  не врахував одної деталі, імператор ховався не від стражників Велона, а від тіней. Супровід він розцінив як переслідування, від чого постраждав один із супроводжуючих. Імператор же з криком «у Глуші не спіймали і тут не наздоженете» попрямував у бік міської в'язниці, де й сховався від «переслідувачів». Штурм укріпленої споруди було прийнято відкласти до перекидання більшої кількості сил у місто, але до моменту штурму в будівлі було помічено керівних осіб країни, в особі принца та короля. Принц втік з-під варти пішов на штурм будівлі один, до речі йому ніхто й не перешкоджав, але він не встиг досягти своєї мети, тому що біля будівлі з'явився король із вартою та магами. На штурм уже пішли вони та зустріли опір. В результаті принца вдалося захопити, оскільки імператор зв'язав його завзято переконуючи, що його не можна визволяти. Потім з групами, що зібралися, зв'язався майстер і заборонив брати будівлю штурмом, так що імператор пробув у в’язниці ніч і пів дня, а потім його звільнила дівчина і він попрямував до портальної арки.

         – Тепер зрозуміло, як я вирахував винуватця?

         – Вибачте майстер, я так більше не буду.

         – Не буде він. На щастя вистачило мізків родову магію не використати, інакше довелося б ховати половину міста, щоб не залишилося свідків.

         –А чи багато ховали?