Розділ 10. Не всі подарунки приносять радість

Як і було заплановано, вранці ми попрямували на іподром. Скачки одна з національних переваг Велона. Адже саме в цій країні було виведено безліч порід скакунів. За чистокровністю тут стежили особливо ретельно, на головний іподром країни не допускалися коні змішаної крові. Згадуючи вчорашні події, я не маю інтриги, який же подарунок вибере батько Годріка. Так що похід сюди мені був цікавий із самого початку, адже принц чудово розуміється на породах скакунів, що підтвердилося відразу. Рік почав пояснювати мені про фаворитів гонки, «темних коней», а також про переваги та недоліки всіх представлених скакунів.

         Наземний транспорт на континенті цінувався особливо, не дарма ж перший жереб при розподілі військових трофеїв завжди видавався скакунами. Для мене такий транспорт був необхідний із двох причин. Перша полягала в тому, що хороший скакун це імідж дворянина, то що на практику я їхав на возі, а не верхи можна назвати нонсенсом, кожен поважаючий себе чоловік подорожує лише в сідлі, за що по дорозі я удостоївся безлічі глузливих поглядів від однолітків і старшокурсників. Друга причина полягає в тому, що я мандрував мізерною частиною континенту, а як уже було відомо для побудови персонального телепорту потрібно побувати в точці прибуття. У правилах звичайно були винятки, а саме стаціонарні телепорти та нестабільні. Перші перемежували об'єкти лише в певній сітці координат, між активними стаціонарними арками. Для підтримки яких витрачається колосальна кількість енергії, що негативно впливає на вартість транспортування. Другі зустрічаються рідко, і це дуже добре. Такі, можна знайти в стародавніх руїнах, або якщо неправильно налаштувати стаціонарний портал. З власної волі мало кому спадає на думку користуватися таким методом переміщення у просторі. По-перше, абсолютно невідомо, куди тебе занесе після переміщення. По-друге, невідомо, з якою кількістю частин тіла ти туди прибудеш.

         Тільки є й мінуси у володінні скакуном, потрібні кошти та час для догляду за ним. До закінчення академії коштів мені вистачить, а ось згодом біда. Що й довів мій минулий досвід, навіть під наглядом королівського конюха мій кінь перетворився із автомобіля в інгредієнт харчування. Так що цю справу не можна пускати на самоплив, як вчинив я раніше.

         За описом з вуст друга я зрозумів, що в основному в Велоні цінуються швидкість, витривалість та вміння долати перешкоди. В останньому були відмінності, деякі коні славилися вмінням натиску і проривалися через перешкоди, якими в запалі битви були люди методом грубої сили. А іноді, зустрічалися екземпляри, що були дуже маневреними, наїзнику навіть не доводилося направляти свій транспорт, він робив це автоматично оббігаючи перешкоди на своєму шляху. Саме другий варіант був найціннішим для подорожей, адже сидячи на такому коні можна було не бояться перетинати лісові чагарники, і в містах було набагато комфортніше пересуватися вулицями, заповненими людьми.

         Ось тільки так би мовити, дарованому коневі в зуби не заглядають. З цієї причини я і вникав у нюанси всіх кандидатів на потенційний подарунок, щоб точно знати, чого від них можна очікувати надалі.

         До азартних ставок у процесі перегонів я не підключався, а от принц зірвав куш, поставивши на одного з кандидатів. Я вирішив його не засмучувати своїми спостереженнями, адже навіть такий дилетант як я помітив одну маленьку не стиковку, коли один із фаворитів гонки раптово забарився і здавалося б випадково зачепив поводи спрямовуючи коня в бік тим самим втрачаючи швидкість і перевагу. Ні, решта учасників перегонів нічим йому не поступалася, тільки ось неозброєним поглядом читалася награність всього цього уявлення. Мабуть, призові місця були розподілені за довго до старту, ось тільки участь Годріка трохи змінила результат, але сумніваюся, що організатори перегонів були в накладі. Навпаки по завершенню, і церемонії нагородження всім оголосили, що принц, як і раніше, чудово розбирається в конях і виграв ставку. Це була чудова від мазка  для тих хто поставив на обумовленого раніше переможця, а їхні гроші ніхто назад повертати не збирався, адже організатор не винен, що королівській особі заманулося під час перегонів поміняти переможця.

         Ранок ми провели на іподромі, а потім вирішили підкріпитися в таверні, що на диво обійшлися без спиртного. Настав час вирушати до палацу. Нас чекали в тому ж кабінеті, з присутніх там було близько п'яти осіб. Рік з батьками, я і якась людина що на вигляд нагадувала дрібного чиновника бюрократа, його присутності тут залишалося для мене загадкою.

• Арен де Талон, від імені королівської сім'ї Велон, я як і обіцяв, нагороджую тебе за порятунок вірнопідданої Ленеси Лоблін і дарую тобі звання почесного жителя міста Велон з правом власності на маєток у межах міста. Чи вважаєш ти гідною нагороду надану тобі, чи я образив тебе запропонувавши такий скромний дар?

         – Я як і говорив раніше не вважаю себе гідним приймати якісь нагороди, адже мої дії були щирі. Але якщо ваша високість вирішила виявити до мене щедрість, з вдячністю прийму його подарунок.

         – Нехай буде так. – На цьому «офіційну церемонію було завершено»

• Гамісе, підготуй з юнаком папери на власність і після продемонструй його новий маєток новому господареві.

         Припливли. Такої підлянки я не очікував, у Велон більше ні ногою, бо знову вляпаюсь так що потім не викручусь.  Вся сіль ситуації полягає в тому, що мене вирішили взяти на повідець. Після нашої минулої захоплюючої бесіди та наступних подій, король вирішив що щеня буває іноді корисним, так що краще його прив'язати, ніж дозволяти блукати світом самому по собі. Почесне проживання являє собою низку документів що дають свої переваги у повсякденному житті у місті до якого воно належить. Тут і право звертатися до міської ради без черги, і безкоштовне лікування у офіційного міського лікаря, та інші дрібні, але безумовно корисні переваги над звичайним громадянином країни. Ось тільки мені це зовсім не потрібно з двох причин. Перша хоч це й говорив батькові Годріка, але він, мабуть, «не почув», я не збираюся жити у Велоні на постійній основі! А друга радикальніша. Почесне проживання буквально прирівнюється до громадянства, я незабаром буду магом, а у воєнний час маги військовозобов'язані, тобто мене можуть закликати на військову службу, що зовсім в мої плани не входить.