Розділ 5. Зустріч із братом.

Темна пелена так і продовжує застилати мені очі. Я не лежу на землі, а скоріше завис у повітрі. Відчуття незрозуміле, але дискомфорту не відчуваю.

         Потрібно згадати, що трапилося і як я тут опинився. А також з'ясувати, де це «тут»?

         Що ж сталося? Я заліз у печеру у пошуках книг вампірів. Потім знайшов яйце... Навіщо я взагалі до нього поліз? Не зрозуміло. Але після того, як я використав свою кров опинився тут.

         Тепер щодо мого місцезнаходження, хоча місцем це назвати складно, окрім темряви і такого ж темного марева я нічого не бачу. Власне себе я теж не бачу, а спроби намацати себе увінчалися нічим, не те що я не зміг намацати свою руку чи обличчя, просто не було чим це зробити. Висновок, я не маю тіла взагалі! Але зараз мені від цього ні холодно, ні жарко, буквально.

         Що робити? Потрібно кудись рухатись і щось робити. Що без поняття, але рухатися я можу. Не знаю як але чітко відчуваю, що можу переміщатися в просторі. Як? Не знаю, але можу.

         Поступово одне марево змінювався іншим, різниці немає, але я не стою на місці, а це головне. Через якийсь час воно стало рідшати. І я вибрався на відносно чисту ділянку простору. На відстані стояла постать людини, що тримала щось у руках. Варіантів у мене небагато.

         Наблизившись до неї, а тепер я точно знаю що це дівчина в чорній сукні, з абсолютно чорним, довгим розпущеним волоссям. А очі у неї, чорні, ні так їх точно не охарактеризуєш, вони абсолютно бездонні і темрява в них поглинає абсолютно все, не відпускаючи нічого назад. Я її знаю!!!Це ж Дарета!

         – Доброго дня, вибране дитя. Не чекала тебе тут побачити. Але якщо ти тут, мені нема про що хвилюватися.

         – Вибачте, я можу помилятися, але ж ви Дарета богиня темряви та сновидінь?

         – Ти не помиляєшся, хоч ми й не зустрічалися особисто, але зв'язок з твоїми предками правильно тобі підказав. Також не можу не радіти, що в людського імператора домінує сила темряви. Саме через це ми зараз зустрілися.

         – Але чому я тут? Невже я помер?

         – Ні, ти живий, просто твоя астральна свідомість перенеслася в цей вимір, в якому тебе чекав твій брат. Я доглядала за ним, багато хто намагався полонити його але він не піддавався чекаючи твоєї появи.

         – Брат? Але я не маю брата. Маю сестру.

         – Я не про кровний зв'язок, а про духовний. Ваші душі ідентичні тому ти опинився тут.

         – Але де він тоді?

         Дарета простягла мені скруток тканини який доти притискала до себе як дитину, хоча чому як… це і була дитина. Тільки трохи незвична, у нього немає звичних рук і ніг, все його тіло в лусочках і він підтискає хвостик. ТАК ЦЕ Ж ДРАКОН!!!!

         – Але як? Чому? Вони ж вимерли!

         – Так розквіт їхнього роду давно канув у небуття. Це сталося через їх  полон магами крові. Але ти не такий. Ти, як і твій предок, зміг знайти свою другу божественну половину. Дракони були створені зберігати цей світ від руйнування. Їх створили особисто ми, тому що не могли бути присутніми у вашому світі особисто. Але ті, хто використовував їх на шкоду, полонили їхні душі і використовували драконів як зброю. Я витратила багато сил, щоб не дати полонити твого брата, і нарешті ти прийшов сюди і моя дитина буде в безпеці. Після зв'язування ваших душ більше ніхто не зможе полонити його.

         – Чому я?

         – Справжній зв'язок є лише у душі нашого обранця та його нащадків. Дракони з самого початку були пов'язані з імператорською сім'єю. Але потім з'явився той, хто обдурив мене, а потім і інших богів, його нащадків ви називаєте вампірами. Вони використовували магію крові, переманивши на свій бік драконів, полонили їхні душі і застосували їх для винищення тих, кого вони повинні захищати. В тому є моя вина, і загибель його племені лежить на моїх плечах. Як і інші боги, я спробувала зберегти життя своїх творінь. Але з драконів темряви залишився тільки твій брат. Прошу тебе не дай загинути останньому у своєму роді, зв'яжи свою душу з його.

         – Як це зробити? – Звичайно, брати повну відповідальність за живе створіння для мене це занадто, а про останнього у своєму роді дракона темряви взагалі говорити не варто. Але богині темряви відмовляти, як мінімум, не прийнято. Та й зв'язок із ним я вже почав відчувати повністю, тепер навіть не можу уявити, як я жив без нього до цього.

         – Треба назвати його справжнє ім'я та дати йому нове. Тільки врахуй справжнє ім'я потрібно зберігати в найсуворішій секретності, якщо його хтось дізнається, він зможе впливати на його свідомість. Наїзники катуваннями змушували батьків назвати імена їхніх дітей, і після цього укладали з ними контракти. Батьки цього малюка померли в муках, але так і не назвали його справжнє ім'я, тому він провів тут століття чекаючи рідної душі. Його ім'я Трилетіріоніс, зберігай цю таємницю, адже ваші душі пов'язані, якщо постраждає він, це позначиться і на тобі.

         – Але яке ім'я йому дати?

         Богиня посміхнулася, її посмішка була настільки щирою, що я не втримався і залюбувався.

         – Ім'я має асоціюватись із ним. Слово, що перше тобі спадає на думку при асоціації з ним, то й має стати його ім'ям.