Розділ 3. Похід.

Вранці принц видав фразу, яку я боявся найбільше.

         – Арен давай сьогодні сходимо за артефактами. – Я не уявляю, що могло вдарити в голову другові за ніч, щоб зранку він витягнув з себе таку дурну фразу.

         – Рея так ось про що ти вчора говорила. – Сестра звернулася до подруги. – Він реально такий тупий?

         – Ела, ти навіть не уявляєш наскільки. Йому в голову спало що він прочитавши дві книги про шукачів, став одним з них.

         – Годрік читав книги? – Настала моя черга дивуватися. – І що прочитавши трактат про чудовиськ Чорного лісу та про аномальні зони, у тебе з'явилося бажання туди лізти?

         – Арене, ти далекий від істини. Года вистачило тільки на художню літературу, про наукову, тут і не йшлося.

         – А ну зрозуміло. Ти прочитав, як хтось заліз у стародавні руїни і знайшов там таємні записи імператора, пізнавши секрет всесвіту.

         – Ти також читав цю книгу? – Год повеселішав, а дарма. Я тицьнув пальцем у небо і влучив.

         Сестра засміялася  настільки, що мало не впала з стільця.

         – Не хочу тебе розчаровувати, але в чорному лісі немає руїн, як і будь-яких інших будівель. – Крім звичайно мого будинку, але він захований настільки, що якщо шукачі підійдуть до нього впритул, то не зможуть побачити. – А автори цих писань, навіть не наважусь їхню творчість називати книгами, не були не те що в Чорному лісі, а навіть до Трилісу не наближалися. А йти в групі з дилетантами, що навіть основ не знають, тут може тільки безумець, одразу скажу, я до таких не належу.

         – Ну Арене, що може статися?

         – Наприклад, відгризуть кінцівки, і це у кращому випадку. А ще можуть… – Сестра продовжила список, від чого у Реї почало бліднути обличчя. Вона знала, що якщо Год щось задумав, його вже не зупинити.

         А ось я був трохи іншої думки, і хоч і боявся такого розвитку подій, але був до нього готовий.

         – Гаразд, я поведу вас у Чорний ліс…

         – Арен! Ти з глузду з'їхав? – Рея мабуть сподівалася, що я почну відмовляти дурня царської крові. Ось тільки це не допоможе, а мій план має спрацювати як годинник.

         – Не перебивай! Я поведу вас, але тільки за однієї умови. Я не хочу щоб у мене за спиною були дилетанти, які нічого не знали. Ось тут можна вивчити той мінімум, з яким я вважатиму вас новачками в промислі шукачів. – На стіл упав мій найжирніший козир. Трактат був настільки великий, що я, не розрахувавши силу, перекинув келихи на столі, на щастя порожні. Я довго шукав самий об’ємний підручник, у ньому було майже все, що вивчили шукачі, багато знань дісталися великою кров'ю, і на честь автора він розписав усе настільки докладно, що читаючи цю книгу, я сам заснув. Принц не мав шансів.

         Подруга зрозуміла мій план, і просто почала світитися від щастя. А ось Год похмурнів, він зрозумів, що інших варіантів у нього немає. Та здався… Хотів би я сказати але він взяв книгу! Навіть Рея відкрила рота від подиву.

         – Займися поки підготовкою, дня за два я впораюся.

         – Але врахуй, буде іспит у найсуворішого екзаменатора.

         – Я й не сумніваюся, що ви з Реєю спробуєте мене завалити.

         – Ні друже, так просто ти не відбудешся, тут є майстер крутіший за мене. – Я вказав на сестру. І справді про тварюк та інше вона знала більше. А навіщо мені вчити це, якщо вони не нападають на мене? Ні, я знав кожну тварину та їхні звички. Але теорію, а особливо числа я не знав. Наприклад максимальна чисельність потомства зеленокрыса, або довжина хвоста рудої пантери. А в цьому підручнику вони були, і сестра точно знає цю інформацію, щоправда, не знаю, навіщо вона їй.

         Після цієї розмови Год не з'явився ні на обід, ні на вечерю. Невже він всерйоз вирішив вивчити всю енциклопедію. З таким підходом принца і мені довелося готуватись. Наступного ранку я знову вирушив до Трилісу, купив намети, спальники, рюкзаки шукачів, що відрізнялися від звичайних наявністю безлічі відділень спеціально пристосованих для зручностей промислу. Увечері Год вибрався з кімнати, вигляд у нього був стомлений, але задоволений. Він поїв разом з нами, і о диво він навіть не доторкнувся до випивки. Рея теж почала готуватися, вони разом із сестрою завтра йдуть на ринок у місто, а зараз Елая вчить подругу тому, що Годрік  пізнає самостійно. Ну нехай навчаються, знання не будуть зайвими, як у їхньому випадках, так і в моєму. Я сів вивчати вампірську мову. До наявних книг поки навіть не торкався, яка з них користь якщо я не зможу зрозуміти вмісту.

         Через три дні принц оголосив, що готовий скласти іспит. Я на той час уже подужав першу з п'яти книг. І сказати чесно єдину, що зміг зрозуміти. Справа не в тому, що я погано вивчив мову, а в тому, що всі книги були в збірці під назвою «Рунна магія крові» і назва відрізнялася лише числами частин. У моїй скромній колекції була: перша, третя, четверта, шоста та сьома частини. Після того, як я вивчив першу книгу, а саме ази, спробував вивчити третю, але між ними була величезна прірва, не вивчивши другу не можна зрозуміти подальші. Так що поки що навчання застопорилося.

         І ось почався іспит, чесно сказати, я сумніваюся, що друг зміг засвоїти стільки матеріалу. Що власне й довела Елая, із десяти запитань він відповів на п'ять,ось тільки я не зміг би відповісти на інші. Настав час вирішувати, а винесення вердикту лежить на моїх плечах.