Розділ 2. Таємниця дослідника.

За тиждень, що сестра проживала в моєму новому будинку, я витратив ще сто золотих крон, будинок без жодних побутових дрібниць здавався не обжитим і свіжий погляд Елаї це одразу помітив. Після деяких її маніпуляцій він став затишнішим.

         Окремим плюсом стало те, що мені не потрібно готувати, ця функція переклалася на плечі сестри,  вона з нею справляється краще за мене. А доки сестра займалася господарськими справами, мій вільний час зайняв, чортів замок. Навіть перейшовши до кардинальних заходів, до яких не хотілося переходити раніше, а саме мої спроби вирвати замок увінчалися невдачею, закляття цілісності та відновлення, що стояло на ньому, не давало можливості просто вирвати його. А відключити цю функцію можна лише безпосередньо потрапивши усередину. Я був у глухому куті, це страшно дратувало. Зрештою, просто плюнув на цю витівку, навіть якщо гості запідозрять роботу артефакту, побачити його вони не зможуть. А відсутність структури магії під час її використання можна звалити на аномалії території.

         І ось, нарешті, настав момент прибуття гостя чи гостей поки не знаю. Я вирушив у Триліс, щоб зустріти друга, поки сестра готувала святкову вечерю. Принц трохи запізнювався, він мав приїхати ще вчора ввечері та по розмовнику повідомив, що не встигне до вказаного часу. До речі зі зв'язком в останній час відбувається щось незрозуміле, він обривається і моментами не ловить. З цієї причини я не зрозумів причину затримки принца, але зрозумів, що він злий. Якщо Год у подорожі злий то з ним Рея, а це радує.

         Сонце потроху почало торкатися горизонту, як на дорозі, що вела в місто, з'явилося дві фігури вершників. Моєї радості не було межі, мало того що Рея ув'язалася за Годріком, так ще якимось дивом вона не на кареті а верхи, і навіть без супроводу. Мабуть, принц поставив ультиматум, у дівчини не було варіантів.

         – Ласкаво просимо до славного міста Триліс. Якою долею у наших краях?

         – Арен не починай і так зле. – Принц був похмурий.

         – Що ж у вас у дорозі трапилося, що ти такий нервовий?

         – Сталося те, що їде зараз за мною.

Потроху, за фігурою принца до воріт під'їхала Рея, виглядала вона безглуздо і дуже напружено.

         – Та не тягни ти так поводи, скільки разів говорити? – Год стомленим голосом повчав дівчину, як треба їздити верхи. – Я б на місці коня давно тебе скинув.

         – Привіт Арен. – Обличчя Реї було блідим, мабуть, їй ця поїздка видалася дуже важкою.

– Ти на місці коня не був і не будеш, звідки тобі знати, що йому добре, а що погано? Може, його більше нервуєш ти, ніж я.

         – Та як же, напевно я його постійно з боку на бік шарпаю.

         – Не сваріться, а краще злізайте з коней, і давайте вже додому підемо, там дорога погана, краще пішки.

         – Боги, ніколи не була така рада поганій дорозі.

Вершниця з Реї виявилася нікудишньою, за словами принца. Всю дорогу він критикував дівчину. На що вона не реагувала зовсім, мабуть, визнавши свою некомпетентність у цій справі.

         Поки ми з другом ставили коней у стійло, з дому вийшла Елая.

         – О ви повернулися! Арен у мене все готове.

         – Знайомтеся моя сестра Елая.

         – Дуже приємно я Рея, чула про вас. – Сестра скосила на мене погляд, мабуть, їй стало цікаво, що я про неї говорив друзям.

         – Не чув, але теж дуже приємно я Год, будемо знайомі.

         – Мені теж дуже приємно з вами познайомиться, проходьте в будинок, вечеря вже на столі.

         – Елая покажи гостям будинок, а я поки напою коней.

         – Добре, ходімо. До речі, а що там брат розповідав про мене?

Сестра повела друзів до будинку, а я поки що набрав з криниці води, щоб угамувати спрагу тварин.

         А далі на нас чекала чудова вечеря, випивка підняла настрій принцу. Рея теж не відмовилася від келиха вина. Тільки сестра зображала непитущу, хоча я знав, хто саме придушив дві пляшки вина за останній тиждень.

         Час був пізній та спати поки не хотілося нікому. Елаї не дозволяла цікавість.  Рея хоч і була втомлена,швидко скооперувалась з сестрою і тепер вони дуетом почали скаржитися на нас із принцом. Годріку піти спати, заважав графин із медовухою.

         – Нічим на тебе не можна покластися. – Подруга дошкуляла принцу за всю поїздку, знайшовши в особі сестри підтримку.

– Навіть замок у замку не зміг поставити. Арен ну ти уявляєш, ось як можна поставити замок іншою стороною.

         – Нормально все там із замком, подумаєш ключ крутити в інший бік... Арен щось не так?

         Який я дебіл. Просто сам собі два тижні виносив мозок. Замок не прокручувався в потрібну сторону, а в іншу, все нормально було.

         – А не звертайте уваги.

         – Рея у нього самого руки ростуть з одного місця. Ось і соромно йому. – Сестра у своєму репертуарі, але в даній ситуації вона має рацію, хоч і не знає нічого про мої проблеми з «неправильним» замком.