Розділ 1. Дивний будинок.

Ось і пройшов перший рік навчання. Сам процес мені сподобався, було багато веселих моментів, пов'язаних із моїми новими друзями. А ось знань, за якими студенти йдуть до академії, мені не дали. А точніше намагалися впихнути якусь нісенітницю . Не знаю, чого навчатимуть далі, але поки що я не задоволений результатами.

Поживемо побачимо. Зараз маю вільних два місяці, у зв'язку з передчасним закінченням практики. Я хотів би поїхати додому і провести там весь цей час, але принц зламав мені всі плани. По-перше, він запросив мене до себе додому на бал, що буде в середині літа, а по-друге, до цього він хоче відвідати мене вдома! Якщо перше не проблема, друге просто катастрофа. У мене є ідеї як вийти із ситуації, але це значно вдарить по моїй кишені.

Вчора я зібрав речі в невеликий похід, багато набирати не було сенсу, бо ночувати я буду в таверні, а ось грошей довелося взяти багато.

Сонце прогрівало землю, що остигла за коротку ніч, за межі Столиці мені вдалося вибратися з першими променями сонця, але на дорогах було дуже багато народу і довелося лізти в лісові нетрі щоб створити портал. В результаті на пошук потрібного місця пішло кілька годин. Якби не густі крони дерев, то сонце б знатно напекло  голову. Встановлення порталу зайняло кілька хвилин і за мить я був у невеликій гущавині біля Трилісу. Мій шлях мав бути до міської адміністрації де я хочу купити невелику садибу біля міста, ближче до застави. Кілька таких занедбаних маєтків стояли обростаючи мохом. Вони не дорогі, оскільки розташовані за стінами міста, раніше їх будували приїжджі ентузіасти. Їх приваблювали безліч романів про шукачів та їх безцінні знахідки. Ось тільки автори тих самих романів часто жодного разу не були біля Чорного лісу і не стикалися з небезпекою, що чекала людей за стінами міста. Варта із застави охороняла диваків, що вирішили збудувати будинок біля них, бо вони приносили гроші до бюджету міста та розвивали інфраструктуру, але навіть так траплялися інциденти. Як правило, побудувавши маєток його новий власник не затримувався тут більше року. Хтось зрозумівши, що романтики тут немає і їхав назад, а інші, забувши про свою безпеку, ставали кормом місцевих звірят. Так і повелося, що гарні, а в деяких випадках непогано захищені садиби, стояли порожніми. У міста грошей на їхнє утримання не було, і вони поступово починали руйнуватися. Були випадки, коли господарі все ж таки залишалися в них жити на постійній основі. Такі будинки ставали перевалочним пунктом для шукачів, що збиралися в похід або поверталися з нього. Власники були раді таким гостям, оскільки це додатковий захист.

Я давно придивився до одного будиночку, в ньому раніше жив якийсь дослідник, і досить тривалий період. Садиба була більше схожа на маленьку заставу, ніж на заміський будинок аристократа. Господар явно не був мрійником і ґрунтовно підготувався до своїх досліджень. Але й це його не врятувало, в будинку може й було безпечно, ось тільки пішовши в похід, із групою шукачів, у глиб лісу, назад він не повернувся і будиночок пустує вже два роки.

Пройшовши через міську браму нахлинула ностальгія, не за містом звичайно, столиця була набагато красивішою, а за напівпорожніми вулицями. Тільки торгова площа вирізнялася шумом.

В адміністрації за заповненням документів я сидів до вечора і як виявилося не такі тут і дешеві будинки, звісно були і такі, але цей обійшовся мені в дев'ятсот золотих крон тільки за будинок, а ремонт і внутрішня обстановка лягали на мої плечі.

До речі я не повідомив батькам про покупку, нехай буде сюрприз, якщо матінка і далі мене діставатиме вдома, то мені буде куди піти, не використовуючи магію. Згадався випадок із моїми персональними «канікулами».

Вирішив не гаяти час і оглянути покупку, в адміністрації запропонували, за окрему плату, звичайно ж, послуги їх охорони, але я відмовився, аргументувавши тим, що вже найняв групу шукачів. Щоправда не уточнивши, що в моїй групі тільки одна людина.

Сонце вже давно сіло, до будинку я пробирався у темряві. І ось стою і дивлюся на ворота. В адміністрації я отримав ключ від замка, що висів на них, ось тільки ніхто не уточнив, що той давно заіржавів і вставити туди ключ фактично неможливо. Ламати замок не хотілося тому вирішив обійти периметр навколо, щоб пошукати зручне місце для диверсії на територію свого нового маєтку. Виявилося, що таких місць немає і паркан досить високий і міцний, що плюс, він не потребував ремонту і доопрацювання. Ось тільки як туди потрапити зараз, я повернувся до воріт і не придумав нічого кращого, ніж відрізати замок за допомогою магії. Тільки після цієї процедури змінився лише мій вираз обличчя. Замок як відпав, і приріс назад. Ви скажете, ну не дивно, справа рук магії. Ось тільки я її не бачив взагалі.

Дивні речі тут творяться. Якщо це магія, то чому я не бачу структури плетіння. Не може ж бути що будинок має властивості кільця що мені показував принц ... або може.

– Ім'ям імператора, відкрий мені істину, окулвізіоне. – Признатись чесно, вперше користуюся родовою магією після прийняття від батька звання імператора, але інших способів взаємодії з подібними артефактами я не знаю.

Як не дивно, але спрацювало, і тут я просто був шокований. Мені аж стало цікаво, ким був минулий господар садиби. Ні сама магія захисту будівель була простою і через кілька секунд замок валявся на землі в повній непридатності для подальшого використання. Але в підвалі будинку була така дивина, що навіть принц побачивши її позаздрив би. Сам артефакт мені був знайомий. Подібний, правда крутіший, стояв у моєму рідному будинку. І стояв він ще до того, як туди переселився дідусь. Звідки в «новобудові» таке чудо я не знаю, і якщо «дослідник», а в цьому я вже сумніваюся, не залишив підказок чи записів мені не збагнути таємницю появи величезної глушилки в підвалі мого нового будинку.