12. Більше ніж смертний.

Темрява зацікавлено спостерігала за блакитною кулею молодого світу. Нарешті Світло і Порядок прислали своїх емісарів. Посланці Світла майже миттєво витіснили з деяких земель культи хаотичних богів. Змучені постійними війнами та хворобами смертні покірно прийняли заповіти світлих богів, аби той жах більше не повторювався.

Деякі правителі тепер бажали мирного розквіту своїх земель, і світлі боги це їм дали. Звісно, без війн і тут не обійшлося. Владики Хаосу не могли просто так відпустити своїх послідовників. Орди кочівників та інших варварів спустошували землі світлих володарів, але ті знову й знову намагалися піднятися з колін.

Порядок діяв хитріше. Він довго і методично створював у різних місцях свої невеликі культи. Іноді користувався послугами найманців і таємно спрямовував їх для корекції своїх планів. А потім у потрібний час і в потрібному місці створив зерно свого аватара. Він вирощував його в глибокій таємниці за підтримки лише невеликих сил, якими володів.

Коли настав час, аватар пройшов через усі підготовлені місця з проповідями, демонстраціями чудес та добрих намірів. Він влаштував жахливу провокацію, і послідовники Хаосу клюнули на гачок, зрештою потрапивши в пастку, втративши віру багатьох своїх прихильників. Хаос, занадто зайнятий винищенням Світла, був приголомшений раптовою, ретельно продуманою атакою Порядку. Звісно, він ще довго чинив опір, але вже було зрозуміло, що боги й духи Хаосу більше не господарі цього світу. Ревнивий Порядок, у своєму стилі, влаштував методичне полювання на послідовників і емісарів інших Першостихій, бажаючи знищити їх дощенту і назавжди вигнати зі світу, який він уже вважав своїм.

Не завжди це вдавалося. Десь віра в інші Першостихії виявилася занадто сильною, а територіально вони були недоступні для послідовників Порядку, як у випадку з Темрявою. А десь залишки послідовників Хаосу чи Світла настільки надійно закріпилися на своїх невеликих землях, що чіпати їх виявилося недоцільно. Доцільність — одне з головних мірил успіху Порядку. Але свої землі він майже повністю очистив. Палали багаття, на яких спалювали смертних іновірців, усі боги, крім бога Порядку, оголошувалися злом, а будь-які дива, які так полюбляли боги Світла і Хаосу, були заборонені. Більше не можна було ефективно проповідувати на тих землях.

І ось, нарешті, настала черга земель Темряви та тих смішних шанувальників культу предків. На відміну від Темряви, Порядок їх не пожалів. Зібравши цілі армії своїх послідовників, він спрямовував їхню силу на дослідження всього світу й захоплення його не силами пророків і духів, а вже армією своїх віруючих. Звичайна тактика богів Порядку. Послідовники духів предків відчайдушно билися до останнього воїна. Адже вони сильні, доки живий хоча б один нащадок.

Зрозумівши це, Порядок вирізав їх усіх під корінь, за винятком кількох сильних духів, які встигли присягнути йому на вірність. Таких було дуже мало. Деякі духи, бачачи близький кінець своїх нащадків, звернулися до Темряви, і вона врятувала їх, наділивши частинкою своєї сили й забравши з цього світу. Кращих бійців проти сил Порядку в інших світах їй годі було шукати, служити вони будуть не за страх, а за совість. Таких ідейних Темрява любила. Та й усі Первостихії любили, якщо подумати.

Коли черга дійшла до її земель, її послідовники билися недовго. Темрява не любила війни, особливо приречені на провал. Її найкращі раби й послідовники заздалегідь створили могутній зіккурат і, принісши в жертву величезну кількість душ, змогли відкрити потужний портал до іншого світу й, зрештою, втекли.

До іншого світу, де війна Темряви й Світла застигла у хиткій рівновазі, і прихід свіжих сил Темряви, нарешті, порушив цю рівновагу. Темрява не любила марних витрат, і вона залишилася задоволена тим, що зберегла сили й спрямувала їх у правильне русло. Цей світ програно. Довгий час вона ще милувалася, як залишки культів Хаосу, Світла та її власних боролися з Порядком. Це було цікаве видовище. Їхні культи успішно прикидалися послідовниками Порядку, але водночас звертали свої молитви зовсім іншим богам і духам. Ще довгий час на її колишніх землях найвідчайдушніші з емісарів Темряви грали в хованки з Порядком, намагаючись урвати хоча б крихти віри з уже втраченого світу.

Кількох з них Темряві довелося особисто рятувати від повного вигнання, але це того вартувало. Адже вона дала наказ заснувати її культи максимально прихованими й орієнтованими на далеке майбутнє. І емісари блискуче виконали цей наказ. Темрява прекрасно знала про подальші дії Порядку й також знала, що справжня поразка ще не настала. Буде момент, коли вона знову зможе вступити у боротьбу за цей світ. Порядок розумний, цілеспрямований і працьовитий. Але також він і передбачуваний.

І хоча він намагався очистити весь світ від супротивників, найхитріші й найсильніші з емісарів інших Первостихій залишилися...

З глухим стогоном я спробував розплющити очі. Одне око відкрилося, і мене засліпило яскраве світло. Десь збоку долинав спів птахів, а під ногами дзюркотіла вода. Я дико змерз, голова розколювалася, а нормально вдихнути було важко.

Важко підвівшись, я одним оком глянув на своє відображення у воді. Видно було погано, і дякую всім богам за це. Навіть у мутній воді було видно, що мене, мабуть, вже ліпше в труну покласти. Праве око запливло, а гематома розпухла до таких розмірів, що не дозволяла його відкрити. Численні садна, розпатлане мокре волосся й божевільний погляд лівого ока створювали стійку асоціацію з бомжем-алкоголіком. Хоча так і є, навіть усілякі недобоги визнали мене алкоголіком. А дому у мене тут немає. Бомж-алкоголік, як є.

Дивовижно чіткий сон не виходив з голови. Сумнівів, що це не просто сон, вже навіть не виникало. Але до чого це все? Темрява чогось хоче? Ось причепилася до мене, наче реп'ях. Що їй від мене потрібно?

Гаразд, лірику відкладемо. Потрібно поки що розібратися, що зі мною тут і зараз, а потім вже вирішувати глобальні питання. Тим більше, все одно не зрозуміло, що з цими снами робити. Не спати? Піти до храму? Подумаю про це пізніше. А краще, наступного разу просто додивлюся це цікаве кіно до кінця.