2. Дорога в нове життя.

Сірий туман крутився навкруги. Я висів, наче у невагомості, повільно дрейфуючи кудись. Придивившись до клубів однорідного сірого туману, помітив світлі плямки, що час від часу пролітали вдалині. Деякі світилися дуже яскраво, але більшість були приблизно однаковими каламутними згустками. Були й такі, що ледь-ледь жевріли.

Якщо прислухатися, було чутно, що ці згустки наче розмовляли. Здавалося, що це були уривки фраз, дитячі голоси й дорослі, хтось сміявся, хтось плакав, кричав та шепотів. Усе це змішалося в какофонії ледве чутних звуків від тих згустків, що пропливали повз.

Що я тут роблю? І де це «тут»? І хто я? Думки текли повільно і неспішно, але все ж таки я зміг ухопити свої спогади, свою вислизаючу особистість. Я - Макс. Тупий дурень, який просрав усе своє життя. Ось так краще, потрібно закріпити цю думку. Я почав старанно згадувати все, що зі мною відбувалося, виходило зі скрипом. Але я впертий хлопець, так просто мене не візьмеш.

Мої спроби слабко допомагали, спогади не хотіли закріплюватися в моїй голові, так і норовили вислизнути від мене кудись у порожнечу. Хоча в якій голові? Чи є вона у мене? І як я бачу весь цей туман і згустки? І чую?
У боротьбі з власними думками я й не помітив, як віддрейфував убік від потоку туману. І тоді все змінилося. З'явилося чітке розуміння, що я - це я. І якщо так виглядає смерть, це не означає, що я не можу ще поборотися.

Наприклад, поплисти в бік тієї великої світлої плями. Варто було лише подумати про це, як щось схопило мене і потягло у її бік. А перед очима з'явився напис:

Бажаєте стати Адептом Шляху Просвітлення?

Так/Ні

Якби в мене була щелепа, вона б упала нижче колін. Це якась нісенітниця. Хіба таке буває? Що за дурня тут відбувається?

Хоча, з іншого боку, що ми знаємо про життя після смерті, може, це в порядку речей. Але варто було б уже зробити вибір, напис почав потихеньку тьмяніти. Фраза «Шлях просвітлення» виглядає досить мирно й безпечно. Якісь книги, наставники, медитації... Щось на кшталт цього? Чому б і ні?

До того ж, з'явилося стійке відчуття, що якщо відмовитися або проігнорувати запитання, мене знову затягне в той туманний потік. І знову почнеться боротьба за власну особистість. Яку я рано чи пізно програю. Мислено обрав «так» і світ знову змінився.

Я сидів за масивним столом. Якогось біса придивився до текстури, схоже на дуб. Авже ж, це знання мені багато дасть. Але дивитися більше було нікуди, навколо, наскільки сягав погляд, була лише біла порожнеча.

Так чи інакше, я покрутив руками-ногами. Все моє. Тільки одягу немає. Не встигнувши занудьгувати, я помітив чоловіка, що сидів навпроти і пильно мене розглядав. Азіат із довгими вусами, волосся зібране на маківці і закріплене дерев'яною шпицею. Одягнений, на відміну від мене. У просту білу сорочку, але все ж таки. Вражали його очі, вони відрізнялися від людських, золоті з вертикальним зіницею. Лінзи одягнув чи тут такі в усіх? Виглядало моторошно.

- Надивилися? Тоді приступимо до справи. У мене не так багато часу. – азіат холодно подивився, дістав звідкись аркуш паперу і почав крутити з нього фігурки. – Дозвольте представитися, мене звуть Хуан-Ді, Шостий Страж Реальності. Ви були обрані Астральною Системою Пізнання кандидатом у її адепти. Не думайте про свою винятковість, цей вибір надається багатьом, хто вибрався з Колеса Переродження.

Згорнувши з паперу фігурку журавля, він покрутив її в руках, задоволено хмикнув, розгорнув і почав збирати щось нове.

- Але все це є нестандартним функціоналом. – він обвів рукою навколишнє світло, стіл і себе. – Адепти, які зацікавили Систему, отримують бонусну можливість вислухати невеликий інструктаж від Стража Реальності особисто. Чим ви так її зацікавили, мені невідомо, але гадаю, ви знайдете причину пізніше у своїй Книзі.

Паперова жаба в його руках відволікла Стража на секунду, після чого знову розгорнулася в аркуш паперу. Азіат продовжив холодно і ввічливо розповідати. Я ж, затамувавши подих, перетворився на слух, можливо, від цих знань залежить моє подальше життя.

- Хоча цей функціонал і бонусний, він не несе серйозної інформаційної цінності. Усі справді важливі речі я не в змозі донести до вас. Ви не готові до сприйняття серйозної інформації, і або відразу ж її забудете у найкращому разі, або втратите розум – у найгіршому. Це можливість для вас перевести подих, зібратися, усвідомити і вислухати короткий інструктаж, не більше. Більшість ваших майбутніх колег цього не отримували свого часу, тому переконливе прохання залишити цю функцію у секреті.

Паперовий голуб затримався на мить у його руках і знову розпався.

- Всесвіт багатий на світи, розумні й не дуже, дикі й цивілізовані. Деякі пішли технологічним шляхом розвитку, деякі досягли чималого успіху в ритуалах і пізнанні енергій. Є й інші, більш рідкісні шляхи, як, наприклад, світи Рою. Але їх об'єднує те, що вони знаходяться в реальності. Астрал, скажімо так, розташований над реальністю, між реальністю. Тут обитель духів, богів і інших сутностей, які не здатні просто так утриматися там. Їхню кількість і різноманітність не порахувати. Слабкі, сильні й неймовірно могутні. Тут вони створюють свої обителі, недоступні іншим, тут накопичують сили, щоб відвідати реальність. Більше розповісти я не можу, і так бачу, ви на межі. Повернемося до Системи. Ті, хто шукає істину, завжди можуть розраховувати на прихильність Астралу, Адепти за свої вчинки отримують можливість стати сильнішими, але тільки вони вирішують, куди цю силу направити. Адепти отримують можливість використовувати навички та вміння, якими вони ніколи не володіли, але тільки вони обирають, які навички і куди застосувати. Система нагородить вас за заслуги, Система сама оцінить вас, Система дасть вам можливості. Ваше ж завдання, не відволікаючись на зайве, йти Шляхом. І знайти Істину.
Паперова рибка затрималася в його руках надовго. Йому явно приносило задоволення це заняття, але я сидів і мовчки витріщався на нього, маючи намір використати на повну надану кимось можливість. Хуан-Ді менторським тоном продовжив розповідь.