Волосся пам'ятає

Епілог

Я стояла перед дзеркалом і дивилася на своє довге

волосся, яке м’якими хвилями лягало на плечі.

Раніше я б обрізала його, прагнучи стерти минуле,

але тепер не хотіла цього робити.

У голові промайнули помилки, втрати, спроби

зрозуміти себе. І вперше все це не розсипалося на

окремі уламки, а, навпаки, склалося в одну цілісну

картину.

Дивлячись на себе, я бачила ту, яка пройшла цей

шлях, і розуміла, що кохання — це тиша, з якої

починається нове життя.

— Волосся пам’ятає, як я вчилася жити, —

прошепотіла я. І цього разу не захотіла жодних

змін.

Подобається

#465 в Молодіжна проза
#105 в Підліткова проза
#747 в Сучасна проза

Відредаговано: 23.10.2026