P. S.

Кілька місяців до цього...

Ми сиділи з Кірою на кухні вже майже годину.

Чай давно охолов, а розмова якось непомітно

перейшла від жартів до спогадів.

— До речі, — раптом сказала вона,

усміхнувшись, — пам’ятаєш наше знайомство?

Я тихо засміялася.

— На жаль!

— «На жаль?» — Вона театрально приклала

руку до грудей. — Я взагалі-то була дуже

милим сонечком.

— Ти здалася мені якоюсь стервозною.

— А ти мені — занадто спокійною, — сказала

Кіра. — Мене це дратувало.

— А мене дратувало те, що ти говорила все, що

думала.

— І хто б міг подумати, що ми взагалі почнемо

дружити.

Я усміхнулася, дивлячись у чашку.

— Мабуть, у таких випадках дружба і стає

найміцнішою.

Між нами на кілька секунд повисла тиша —

тепла, домашня.

— Слухай… — сказала я, крутячи чашку в руках.

— А ти пам’ятаєш, як ми взагалі нормально

почали спілкуватися?

Кіра фиркнула.

— Після того, як ти перестала дивитися на

мене так, ніби я можу когось убити?

— Я серйозно.

Вона задумалася.

— Не знаю… якось само пішло.

Я ледь усміхнулася.

— Ні. Ми тоді ще разом сперечалися з тим

п’яним хлопцем біля магазину.

Кіра кілька секунд мовчала, а потім раптом

засміялася.

— Господи, точно!

— Ти ще сказала йому, що він «романтик із

запахом дешевого пива».

— А ти стояла поруч і робила вигляд, що не

знаєш мене.

— Бо мені було страшно.

— А потім ти все одно почала з ним сваритися.

— Вона пирхнула. — І я тоді подумала: ого, а в

цієї є характер.

— Це було майже два роки тому, — сказала я.

Кіра похитала головою, дивлячись на мене

поверх чашки.

— Стільки часу пройшло, а ти пам’ятаєш такі

дрібниці.

Я опустила погляд, ніби приховуючи, що для

мене це не було дрібницею.

Кіра тихіше додала:

— Тобі треба навчитися відпускати ситуації.

А через паузу продовжила.

— Та й людей теж.

У грудях щось неприємно стиснулося. Я нічого

не відповіла. Бо десь глибоко всередині вже

знала — вона абсолютно права.

У той момент я не думала, що це буде

найважче з усього, через що я пройшла. Бо

іноді відпустити людину — це ніби відпустити

частину себе.

Але саме з цього починаються справжні зміни.