XXIV

Місячної ночі Михайло дивився у шибку біля свого ліжка. Вже кілька годин сон ніяк не приходив, хоча завтра потрібно рано прокидатися. Скоро Новий рік, морози і сніги саме лютують. Заметіль і зараз розгулялась за вікном. Великі лапаті сніжинки пролітали за склом і важко осідали на високі білосніжні сугроби.

Глибокі зморшки на лобі свідчили про невеселі думки, які ятрили душу і мучили серце. Перший Новий рік маленького синочка, який він пропустить. Звичайно, що дитина ще не збагне всієї суті цього свята, але батькові було тяжко переживати їхню першу розлуку. І першу розлуку з Марією. Він прокручував у пам'яті вже незліченну кількість разів ті небагаті моменти, які вони встигли провести разом, усі троє. Всього кілька місяців Михайло встиг натішитися своїм дитям, а зараз він може хіба що час від часу споглядати світлини, які надіслала йому дружина. Перші посмішки, перші звуки і перший зуб - Марія писала йому про все, і завдяки цьому він почувався присутнім під час усіх таких нових досягнень. Ніби він був разом із ними, тільки не міг обійняти...

Вона написала йому про пригоду із сусідами. Дядько Іван приревнував жінку до якогось молодого чоловіка, якому вона мала сшити костюм. Чоловік повернувся додому і побачив, як вона робила заміри, і щось йому там привиділось... То він немов дахом поїхав! Схопився за сокиру, і грозився розправитися з нею раз і назавжди! Це їй потім розповіла тітка Уляна, яка їй завдячувала життям, і говорила, щоб Марія зверталась по допомогу в будь-чому і будь-коли.

Марія все таки купила коляску, і тепер вони з Васильком часто можуть гуляти на свіжому повітрі, а головне - їй не доводиться когось щодня просити про допомогу, адже тепер може впоратися сама з покупками, поштою та іншими справами. Писала, що багато хто обмовляв, старі сусідські баби говорили, що чоловік подався бозна-куди, заробляє гроші на сім’ю, годує їх, а вона все тратить під ряд... Марія вже почала вагатись, і думала продати коляску, але Михайло запевнив, що це він їй запропонував, і нехай не зважає на бабські теревені. Ще ніхто не народився і не помер, щоб про нього не говорили. Тому нехай собі судять, їм це вернеться сторицею.

...

Марія дістала подарунок від чоловіка на Новий рік. Михайло купив їй гарну пухову хустину, білосніжну і м'якеньку, а також кумедні валянки,  які  зігріватимуть у люті морози малесенькі ніжки синочка. А ще повний пакетик солодощів, цукерок, пряників і мандаринок.

Марія була дуже здивована: який він обачливий! Потурбувався про них обох, порадував їх. І вона пригадала, коли Михайло ще до весілля замість квітів купив їй блакитну шаль. Він уже тоді турбувався про неї. Він завжди був таким, і тоді, і зараз. Він став ідеальним чоловіком і батьком. Шкода тільки, що зараз його немає поруч...