Епілог

Минуло 5 років....

- Доню , тато знову одів на тебе колготки іншою стороною ?  - запитую в моєї малої копії  Вероніки , якійй зараз два з половиною рочки .

- Та - мило відповідає і я одягаю колготки правильно .

- Ну як  тут мої дівчатка ? - на поозі кімнати зявляється Роман і дивиться на нас , а маленька Вероніка одразу тягну свої рученята до тата .

- Тата - відповідає маленька , коли роман вже тримає її на руках .

- Ну , що ми можемо Їхати ? - запитує в мене .

- Так - підіймаюсь з ліжка і ми прямуємо на вихід з кімнати . Чотири роки тому ми одружились , весілля було маленьким , але атмосферним , було тільки десять гостей і наше щастя розділили найближчі нам люди . Після того зявилая Вероніка , весь тернін вагітності Роман дуже переживав і піклувався про мене і наше маленьке чудо .

Зараз в нас вже є маленький сімейний  бізнес , який керує Роман , а я в декретній відпустці і здається залишуть ще на кільна років вдома з намими маленькими карапузами .

Зараз ми їдемо на  весілля друга Романа . Мені дуже пощастило з чоловіком , адже я дійсно відчуваю себе поряд  з ним як за камяною стіною . 

- Памятаєш як ми мріяли про донечну схожу на мене і сина схожого та тебе ? - запитую в свого чоловіка .

- Так - відповідає він тримаючи в руках нашу донечну .

- Я думаю , що через девять місяців наша мрія здійсниться - з посмішкою промовляю і спостерігаю за його реакцією .

- Ти вагітна ? - запитує .

- Так - відповідаю і він одразу обіймає мене і тихо шепоче на вухо - Я  такий щосливий .

- Я також - тихо промовляю і знову тулюся до нього .

Ось так , наша історія дійшла закінчення . Я дякую всім . хто був зі мною від початку цієї історії . Якщо вам не важко , то підтримайте мене зірочками і щоб не пропустити нову цікаву історію , яка вже вийде скоро то підпишіться на автора . Вам не важко , а мені приємно.