Глава 37

Нарешті мене  виписують з лікарні . Там я пробула два дні , які здавались тривали як два міцяці і за цей час Роман був постійно поруч їхав додому тільки для того , щоб змітини одяг і принести мені деякі речі . Про нижню близну я ненаважилась сказати , тому її приносила Адель . Так як Роман наполягав на тому , щоб я після лікарні одразу поїхала до нього  додому , то не сперечаючись я зараз сиджу у автомобулі свого хлопця і спостерігаю за  тим як він вправно веде автомобіль , дотримуться всіх прави , а його довгі пальці міцно тримають кермо .

- Маленька , ти зараз пропалиш мене своїм поглядом - з насмішкою промовляє він і я розумію , що дійсно задивилась на нього .

- Не пропалю - з посмішкою відповідаю .

- Якщо подобаюсь то можеш дивитись - мило дивиться на мене коли ми стоїмо на світлофорі.

- Подобаєшся і дуже сильно - відповідаю і  знову дивлюсь на нього з боку можливо це виглядає тупо , але він дуже сильно мені подобається і не просто подобається , я в нього закохана .

- Знаєш , я б також милувався тобою , але я зараз за кермовм , тому зараз  ввечірі я цілий час буду спостерігати за тобою - відповідає і пакує автомобіль біля свого дому . Одразу виходить і допомагає мені вийти галантно подаючи свою руку , потім забирає мою сумку з одягом у якому я ходила в лікарні і так ми разом заходимо в підїзд , а вже потім і в ліфт .Заходимо в квартиру і Рома кладе сукму на тумбу , скидає свій верхній одяг і допомагає мені , після того він бере мене з аруки і повільно веде в сторону вітальні , запалює там світло і я одразу бачу накритий стіл для двох , кульки і великий букет  волошок .

- Це неймовірно - тихо шепочу .

- Ні , це ти неймовірна - видихає він мені в шию і обплітає своїми руками мою талію , а я повільно повертаюсь в його руках і дивлюсь в його очі , він  дивиться на мене так само і ми повільно  тягнемось один до одного за поцілунком  наші губи сплітаються в один танець і здається , що довкола вже нікого і нічого нема , я кладу свох руки на груди Романа , а він повільно водить по моїй спині . Спочатку поцілукок був ніжний ,а потім він став переростати в дорослий і більш грубив . Роман вправно тримав мене і я повність довірилась йому , коли нам обов забракло повітря то ми рзєднали наші сплетені поцілунком губи і просто дивимось один одному в очі.

- Я думаю нам краще повечеряти - хрипло говорить він .

- Так - відповідаю і відходжу на кілька крокір наад і дивлюсь на букет - Це мені ? - тихо запитую в нього .

- Звичайн тобі - відповідає і відсуває мені стілець ,  щоб я змогла сісти .

- Дякую - відповідаю і дивлюсь на наш стіл де бачу як салати так і горячі страви .

- Навіщо ти так багото всьо замовив ? - запитую ,адже нам прийдеться Їсти це два дні , а я хотіла порадувати його  домошнім , адже після лікарні  в якій тільки каші це було б дуже влучно .

- Ну , я не знав , що ти захочеш тому замовив з кожного по троху  - відповідає він і наливає нам соку .

- За цей вечір - промовляє і пильно дивиться мені в очі .

- Не тільки за цей вечір , а за нас - тихо відповідаю.....

 Вітаю всіх з прийдешніми  святами , а на продовження історії чекайте у суботу .